Розділ 45. Анна

Осінь сьогодні пахла кавою й мокрим листям. Трохи прохолодно, але приємно — свіже повітря облизувало щоки, поки я йшла від офісу до кав’ярні, де мала зустрітися з Дмитром. Він сам написав: «Треба поговорити. Це важливо.»

Мене затрясло від одного лише повідомлення.

Всередині кав’ярні було тепло, пахло корицею й ваніллю. Я обрала столик біля вікна, щоб бачити вулицю, і машинально прокручувала в руках телефон. Хотіла написати Артуру, але не стала. Це моя історія, і я повинна з нею впоратися.

Дмитро з’явився несподівано тихо.

І перше, що вдарило в очі — він змінився.

Стильний темно-синій пальто, шкіряні рукавички, дорогі черевики. Волосся коротше, ніж раніше, а в погляді — впевненість, якої я ніколи не бачила. Не той хлопець, із яким ми колись шукали знижки на картоплю в супермаркеті.

— Привіт, Аню, — він усміхнувся так, ніби ми не бачилися пару тижнів, а не кілька років.

— Дмитре, — я кивнула йому на стілець навпроти. — Говори.

Він сів, зняв рукавички, повільно роздивлявся мене.

— Ти виглядаєш добре, — нарешті сказав.

— Ти не за цим приїхав.

Його усмішка на мить зникла.

— Я хочу бачити сина. Постійно. Не раз на місяць, а так, як годиться батькові. І я хочу повернути тебе, Аню.

— Ти серйозно? — я не стримала іронії. — Повернути? Після того, як ти зник, коли було найгірше?

Він нахилився вперед.

— Я був ідіотом. Але я став іншим. Я можу дати вам життя, про яке ти мріяла. Дім. Безпеку. Гроші.

— У мене вже є дім, Дмитре, — відповіла я тихо. — І гроші — це не те, чим ти мене здивуєш.

— Це через нього? — різко спитав він. — Через Артура?

Я стиснула пальці під столом, щоб не видати, як мене зачепило.

— Це через мене. Я не хочу повертатися в минуле. І я хочу розлучення.

Він довго мовчав, стискаючи щелепи. Потім повільно кивнув.

— Добре. Але я все одно побачу сина. І ти не зможеш цьому завадити.

Він піднявся й пішов, лишивши мене сидіти з чашкою холодної кави й серцем, яке калатало, як божевільне.

Я вийшла на вулицю, вдихнула холодне повітря й відчула, як в голові шумить. Хотілося негайно подзвонити Артуру. Розповісти все. Але я знала, що він зараз зайнятий, і ця розмова потребує більше, ніж телефонний дзвінок.