Дія четверта

Напівтемрява. Усі сплять. У виході №2 з’являється яскраве світло з ліхтарика, воно світить прямо на Слюсаря, той різко підривається та встає напроти виходу №2. З нього з’являється Нічний Сторож.
Нічний Сторож (перелякано, гучно). Ой! Що ви тут робите?
Слюсар (прибирає монтировку, прикладає палець до губ). Тихіше, діти, сплять.
Нічний Сторож (тихішим голосом, майже пошепки). Що ви тут робите?
Підходить та сідає біля Вчительки, від чого та прокидається. 
Вчителька (здивовано). Ой, що ви тут робите?
Нічний Сторож (по-діловому, вимикає та ховає ліхтарик у кишеню). Я, власне, у вас хотіла спитати. Що ви тут робите? З дітьми. Чого вирішили лягти спати тут, а не вдома?
Вчителька (печально). Нас вибух тут застав, а вихід засипало.
Завуч (з заплющеними очима показує на Слюсаря). А ось цей не дав нам шукати інший вихід.
Почувши це, Слюсар махає рукою та лягає на своє місце, поклавши монтировку біля себе, та, занурившись у ковдру, засинає.
Вчителька (Нічному Сторожу). Давайте діточок не будити, вони й так сьогодні пережили. Ми пересядемо подалі та ви розповісте, як звідси вийти.
Нічний Сторож (бере стілець та прямує до виходу №2). Давай. Ну і розвалились тут.
Нічний сторож сідає біля виходу №2, до неї приєднується зі стільцем Вчителька.
Дарина (крізь сон). Мамо, а у нас вода є?
Вчителька (Дарині). Бери стакан під столом та йди до мене.
Загорнувшись у ковдру, Дарина грубо відштовхує руку Марка, встає, бере стакан під партами та прямує до Вчительки, та наливає їй води.
Дарина (тримаючи стакан з водою, помічає Нічного Сторожа). Ой, доброї ночі. (здивовано). А ви звідки?
Нічний Сторож (суворо). Пий та йди спати.
Дарина мовчки робить пару ковтків, віддає стакан Вчительці, відходить та лягає біля Христини.
Нічний Сторож (Вчительці). Уся в тебе.
Вчителька (допиває воду зі стакана та сідає біля Нічного Сторожа). Так! Така сама бунтарка. Але чого вона бунтує? (Розводить руками.) Не можу второпати. Я усе для неї роблю.
Нічний Сторож (забирає у Вчительки стакан та ставить його біля себе). А сама чому почала бунтувати?
Вчителька (дивиться перед собою). Якось не знаю. У її віці я потрапила у аварію. Руки (підіймає їх), ноги (підіймає їх) скалічені. Лікарі мене ледве зібрали. Про великий спорт можна забути. (Понуривши голову.) Ось тоді усе пішло, поїхало. Я зупинилась лише тоді, колі дізналась, що у мене буде дитина.
Нічний Сторож (обіймаючи Вчительку). Тих негідників знайшли?
Вчителька (відсторонюючись від неї). Я їх особливо й не шукала. (Ніби в порожнечу). Батьки умовили мене залишити дитину та відправили до тітки, щоб я була під її опікою. Хоча опіка мені вже не потрібна була. Навчатися у педвузі. (Підіймається, щоб подивитися, чи не прокинувся хто.) Вчитель фізики. (Тишком.) Я фізику з дитинства ненавиділа. (Сідає.) Потім повернулась додому, робота та все життя заради неї. Лише не можу зрозуміти, звідкіля вона про все дізналась?
Нічний Сторож (показуючи на Завуча). Ось вона все розповіла.
Вчителька (здивовано). Як?
Нічний Сторож (зручніше сідаючи на стільці). А ось так! Донька мені повідала.
Вчителька (тримаючи її за плече). Що вона казала?
Нічний Сторож (показує через плече на Завуча). Ось вона балакала з моєю малявкою про твою бурхливу молодість. А коли виходили з її кабінету, то зіштовхнулась з твоєю.
Вчителька (опускаючи руки). Зрозуміло.
У цей час, ніби з кошмару прокидається Марко. Від цього прокидається Завуч.
Марко (сідає на парту, підтягуючи коліна). Дідько, ну і насниться. (шукає щось біля себе рукою).
Завуч (сідає біля нього та пригортає до себе). Що трапилось?
Марко (прикриває долонями обличчя). Мені наснилось, що я в лікарні, а біля мене моя мати.
Завуч (гладить його по голові). Заспокойся. Вийдемо звідси та підеш ти до своєї мами.
Марко (задумливо, в зал для глядачів). За півроку до того, як усе почалось…
Завуч (пригортає його до себе). Не треба.
Марко (відриваючись від неї, продовжує). Мої батьки поїхали. (Знервовано.) Я залишився один. (Вчителька повертається до нього.) Я прийшов зі школи, сильно боліла голова, випив таблетку та ліг спати. (Іван обертається на своїх стільцях, Нічний Сторож совається, не повертається.) Коли прокинувся, я весь горів, градусник перевалив за тридцять вісім. (Завуч стоїть поряд, гладить Марка по голові.) Так я промордувався три дні. (Говорить у напівдрімоті.) Мені навіть не хотілося їсти, лише пити та спати. (Позіхаючи.) Коли повернулись батьки, то мене відразу відправили до лікарні. Мати мене ось гладила. (З надією до Завуча.) Коли нас врятують, то я побачу маму та тата?
Завуч (вкладає Марка). Так, так! (Прикриває його своєю ковдрою та лишається з ним, доки він не засинає.)
Нічний Сторож (обурено, упівголоса). Коли йому розкажуть, що батьки не повернуться?
Вчителька (спокійним голосом). А що ми? Він мешкає зі своєю бабусею, хай вона та розказує. А ми не можемо. (Серйозно.) Не маємо права. (Кривляючись.) Хоча, він мені на кшталт зятя.
Нічний Сторож (награно). Який він тобі зять?
Вчителька (посміхаючись). Так, ніякий! Але Даринка тискається з ним. (Злобно.)
Нічний Сторож (таємничо). А ти бачила, щоб цілувались, у кохані зізнавались?
Вчителька (здивовано). Ні, а що?
Нічний Сторож (хитро). А те, що вона не кохає його! А закохана вона… (Підіймається та оглядає сцену.) На жаль, його тут нема, а то б я показала.
Вчителька (сильніше дивується). А звідки ви це знаєте?
Нічний Сторож (сідає, дістає з кишені ліхтарик та крутить його у руках). Сама чула. (Ображено.). Ви нас не помічаєте, а ми усе бачимо, усе знаємо. А я чула, як вони змовлялися. Диви, вони навіть сплять окремо.
Вчителька (показує руками). Але навіщо?
Нічний Сторож (зручно сідає). Щоб тебе наказати.
Завуч відходить від Марка, бере стілець та прямує до Вчительки.
Нічний Сторож (злобно). Власних не маєш, так чужих колисаєш?
Завуч (сідає біля Нічного Сторожа з іншої боку виходу №2). Я в цьому винна?
Нічний Сторож (продовжує). А що тебе твій чоловік не рятує? Що, секретаркою занятий?
Завуч (роздратовано). Ой, все одно дітей не буде! За що ви мене так не злюбили?
Нічний Сторож (задумалась). Вже й не пам’ятаю.
Завуч (не звертаючи уваги, до Вчительки). Вона розповіла, як звідки вийти?
Несподівано сильний гул за сценою, тремтіння, світло блимає. Гул припиняється, вмикається яскраве світло.
Голос радіо. Мешканці міста Зетськ! Армія Штерхейна та Небурії залишили наше місто! Хай буде мир у нашому місті!