Дія перша

Сцена являє собою шкільний підвал. Позаду на стіні висить годинник, який стоїть. З двох боків рядами стоять шкільні стільці, позаду в ряд стоять парти. На сцені два виходи: один праворуч сходами догори №1, другий ліворуч убік №2.
На початку вистави сцена порожня.
З виходу №2, лаючись, виходить Слюсар.
Слюсар (волаючим голосом). Скільки я казав, що треба міняти труби? Знову до цього бісового підвалу лізти!
Прямує до правої стіни, щось вправляє.
Лунають три довгі дзвінки.
Першим на сходах з’являється Микита, він тримає перед собою телефон, фільмуючи себе на камеру, не помічаючи сходів, ледве не падає через них.
Микита (в камеру, завченим голосом, награно посміхаючись). Ми ведемо наднебезпечний стрим з найнезвичайнішого місця, де 20 років не ступала нога учня, - шкільного підвалу! А ось і перший мешканець цього підвалу.
Підходить до слюсаря, той захоплено працює.
Микита. Скажіть пару слів моїм підписникам. 
Слюсар щось мурчить замість відповіді.
Микита. Дякую!
Продовжує досліджувати стіни підвалу.
Потім сходами спускаються, тримаючись за руки, Марко та Дарина.
Микита уважно фотографує годинник.
Микита. Відомий годинник, який стоїть.
Марко. Микитос, хто дивиться твої стрими?
Микита. У мене цілих два глядачі.
Дарина (злобно). Хто, окрім твої батьків, дивиться твої стрими?
Микита (посміхаючись у камеру). Мамо, тату, мої вітаннячка. Вау, мене двічі лайкнули! 
Задоволений Микита сідає на перший стілець, продовжує фільмувати. Марко та Дарина прямують до того ж ряду, але до стільців, що біля задньої стіни. Марко розвалився на стільці, обіймаючи Дарину, вона притискається до нього.
Потім на сходах з’являється Христина, голова її понурена донизу, за спиною в неї гітара в чорному чохлі. Вона повільно сходить сходами. 
Марко (дістає з кишені телефон). Христя, навіщо ти з собою цю бандуру тягаєш?
Христина (повільно знімає чохол з плеча та обіймає гітару). Це моя єдина подруга.
Христина повільно рухається до стільця навпроти Марка та сідає на нього.
Микита (проводжає камерою Христину). Це наша сумнолика панна. (Потім повертає камеру на Марка та Дарину.) Посміхаємося та махаємо рукою! (Ті в’яло махають рукою.) Нас дивляться вже троє людей!
Дарина (крізь зуби). Що, до стриму приєдналась твоя бабуся?
Марко голосно сміється.
Микита (серйозно). Але навіщо нас тут зібрали? Таємниця, окутана павутинням. А ось і Вчителька, може, вона відкриє таємницю? 
На сходах з’являється Вчителька у супроводі Івана. Іван тримає відкритий підручник фізики. Вчителька обіймає журнал в обкладинці, у неї роздратований погляд. Побачивши її, Дарина дужче притуляється до Марка, той вмикає гучно музику на телефоні.
Іван (захоплено). Згідно з першим законом термодин…
Вчителька (грубо його перебиває). Так, Іване, займи своє місце! Усі питання після!
Іван сідає біля Христини та продовжує читати підручник.
Микита (направляє камеру на Івана). Це наш майбутній Ейнштейн.
Вчителька (гучно, грубо, різко) Микито, забери телефон!
Від шпаркого звука ледь не падає телефон, Микита слухняно його прибирає. 
Вчителька (тим самим тоном). Марку, вимкни музику! Дарино, сядь нормально!
Марко (рухаючись в темп музики). Зараз дослухаю тему та вимкну.
Дарина (ледачо потягується, позіхає та сильніше притуляється до Марка). Навіщо? Тут так тепло, м’яко та затишно.
Вчителька (ще сильніше сердиться, спускається сходами). Що я вам казала?!
Марко (Дарині). Що вона казала?
Дарина (кладе йому голову на плече). Не знаю.
Микита (відсувається від них). Зараз буде м'ясо.
Вчителька прямує до Дарини та Марка. В цей час на сходи вбігає Завуч.
Завуч (переводить подих). Усі зібрались? Чоловік мені казав, що буде перевірка! Велика перевірка! (Підіймає догори палець.) Раз-два-три… (Рахує рукою дітей.) Де Настя? (Вчительці.)
Вчителька (піджавши губи). Не знаю.
Завуч (кричить убік виходу 1). Анастасіє!!! Де ти зникла, непослухо?
Настя (з-за сцени, неохоче). Я тут.
Вчителька тим часом підходить до Марка, забирає у нього телефон.
Марко (тягне руку до телефонна). Навіщо?
Вчителька (крізь зуби). Потім віддам.
Потім вона за комірець відтягує Дарину від Марка.
Дарина (крізь зуби). Навіщо?
Неохочою ходою на сходах з’являється Настя, спустившись на декілька кроків униз, сідає прямо на сходах.
Настя (тягнучи звуки). Навіщо я тут потрібна? Мене вдома батьки чекають! Ми їдемо до моря!
Вчителька (з-за Дарини). Анастасіє, сідай біля Івана!
Настя (починаючи плакати). Не хочу!
Завуч (спускається зі сходів та тягне за собою Настю). Насте, сідай разом з усіма!
Настя відштовхує Завуча, закриває обличчя та починає гірко плакати.
Слюсар, який лагодив щось біля стіни, підводиться, витирає руки ганчіркою, підходить до Насті, сідає біля неї по-батьківськи її обіймає.
Слюсар. Донечко, що трапилося?
Настя (продовжуючи плакати). Мене вдома чекають. Ми до моря їдемо. А ці… (вказуючи на Вчительку та Завуча) мене не відпускають.
Слюсар (спокійно). Так, підітри сльози, а то вся краса витече. Сідай біля Іванка, він, диви, книжки читає, буде вели-и-икою людиною. Послухай ду…маючих жінок. Пройде перевірка та побіжиш ти до мами, до тата. Та поїдете ви до блакитного моря, кататися на бі-і-ілому пароплаві. А наразі йди. Добре?
Настя (тихо). Так.
Настя встає, витирає сльози та йде до стільця біля Івана, який, не відриваючись, читає.
Слюсар (встає до Вчительки та Завуча). Учіться, тітоньки. Е-ех!
Слюсар повертається до своєї роботи.
Микита (лукаво, вбік) Оце поворот.
У цей час із залу для глядачів виходить Начальник ЦО.
Начальник ЦО (голосно, сухо). Хто директор?
Завуч (підбігає до нього). Я! Я за нього, він поїхав. Я поки за нього. Мене ще не затвердили. Чоловік мені пообіцяв.
Начальник ЦО. Зрозуміло. Усі зібрались?
Завуч (вибачаючись). Усі. Так, усі зібрались. (Намагається зобразити посмішку.)
Начальник ЦО. Де журнал?
Вчителька. Ось він.
Начальник ЦО (бере журнал, відкриває його та читає). Анастасія.
Настя (піднімається). Я. Коли нас відпустять? 
Начальник ЦО. Дарина.
Дарина (манірно). Я.
Начальник ЦО. Іван.
Тиша. Усі в напрузі.
Начальник ЦО. Іван.
Настя (штовхає Івана). Іване, тебе кличуть.
Іван (не відриваючись від підручника) Присутній.
Начальник ЦО. Христина.
Христина (встає разом з гітарою). Я.
Начальник ЦО. Марко. 
Марко підіймає лише руку.
Начальник ЦО. Микита.
Микита (достає телефон та направляє його на Начальника ЦО). Завжди на зв’язку. Мої підписники питають, коли я повернусь додому?
Начальник ЦО. Камеру прибрати! (Микита ховає.) Ви хто? (Вказує на Слюсаря.).
Слюсар (встає, витирає руки, протягує одну Начальнику ЦО). Я Слюсар!
Начальник ЦО (тримаючи журнал). Де документи?
Завуч (встає між Начальником ЦО та Слюсарем). Так, слюсар це, слюсар, а документи у коморі.
Дарина (манірно, кокетливо). Нам довго ще тут бути?
Начальник ЦО. Слухайте радіо на частоті…, там усе скажуть! 
Вчителька (забирає в Івана підручник). Ваню, налаштуйся на радіочастоту…
Іван достає телефон, вставляє навушники, вмикає гучномовець. По радіо лунає музика, потім Голос оголошує. 
Голос радіо. Громадяни міста Зетськ, зберігайте спокій. Це навчальна тривога. Підійти до представника ЦО.
Начальник ЦО. Чекайте відбою тривоги. 
Начальник ЦО йде через вихід №2, забравши з собою журнал.
Завуч голосно зітхає, в цей час лунає гучний звук вибуху. Усі падають на підлогу. Чутно звуки падаючого каміння. Гасне світло.