Тіні минулого

Попереду на команду чекав новий виклик — не лабіринт із ілюзіями, а світ, який здавалося, жив власним життям. Селище, в яке вони прибули після сонячного світанку, було тихим, майже занедбаним, але повним відлуння старих таємниць. Кожен будинок ховав у собі історію, кожна вулиця шепотіла про минуле.

— Тут щось не так… — пробурчав Кай, ступаючи обережно. — Відчуваю, що нас спостерігають.

— Можливо, — відповіла Лея, тримаючись за його руку. — Але ми вже навчилися не боятися того, що не бачимо.

Тіні минулого швидко ожили: на вулицях постали образи тих, хто зрадив, хто покинув команду, хто намагався скористатися слабкістю кожного. Лоріна крокувала попереду, її обличчя було сумним, але теплим:

— Ви бачите свої страхи, але вони — лише відгомін минулого, — тихо сказала вона. — Вони можуть роз’єднати вас тільки тоді, коли ви самі відмовляєтеся від довіри.

В цей момент один із союзників зупинився, в очах загорілося сум’яття.

— Я… можливо, я роблю помилку, довіряючи всім вам… — промовив він, і темрява минулого намагалася охопити його.

— Не дозволяй страху керувати тобою! — крикнула Лея. — Ми команда, і разом ми сильніші за будь-які тіні!

Кай обійняв її, відчуваючи її рішучість і силу, яка передавалася кожному члену групи:

— Ми пройшли лабіринти, інтриги і зради. Це лише ще одне випробування, але ми його пройдемо.

І тоді відбулося диво: світло кристала Сірани розлилося по вулиці, освітлюючи темні кути і розсіюючи тіні. Союзники відчули, як їхні серця наповнюються єдністю і вірою один в одного.

Лоріна, побачивши силу команди, тихо промовила:

— Можливо, моя роль тут ще не завершена… Але я зрозуміла: інтриги слабкі перед любов’ю і довірою.

Команда продовжила рух вперед, і перед ними відкрився старий міст, який веде до високої гори, вершина якої сяяла в променях заходу. Там чекала відповідь на всі їхні питання — правда про минуле і ключ до майбутнього.

— Це останній крок, — промовив Кай. — Після нього ми дізнаємося, хто ми і що можемо зробити разом.

Лея зупинилася і подивилася на нього:

— Ми вже пройшли більше, ніж будь-хто міг уявити… І тепер ми готові.

Вони крокували вперед, відчуваючи, що попереду не просто вершина гори, а фінальна розв’язка, де любов, довіра та єдність визначать долю команди і всього світу, який вони прагнули врятувати.

— Разом завжди, — тихо сказала Лея, обіймаючи Кая.

— Завжди разом, — відповів він, і сонце заходило, озарюючи команду теплим світлом, готовим вести їх до остаточної перемоги і завершення їхньої довгої подорожі.