Розділ 102. Лабіринт довіри

Команда увійшла в залу, яка нагадувала величезний дзеркальний коридор. Кожен рух відбивався нескінченними відображеннями, і тіні героїв зливалися з їхніми страхами.

— Це випробування наших сердець, — прошепотіла Лея, стискаючи руку Кая.

— І нашої довіри, — додав Кай. — Ми повинні триматися разом, незалежно від ілюзій.

Раптом ілюзії ожили: Лея бачила Каєвий холодний погляд, Кай — Лея, що відвертається від нього. Сірана, намагаючись допомогти, ненароком активувала кристал, який посилив магію лабіринту.

— Ми не можемо піддаватися страху! — крикнула Лея, обіймаючи Кая.

— Разом! — відповів він, і їхня сила любові пробила темряву.

Сірана, вагаючись, нарешті довірилася команді. Кристал заблищав яскравим світлом, нейтралізуючи пастки.

— Я… я довіряю вам, — тихо сказала вона.

— І це робить нас сильнішими, — промовила Лея.
 

Команда ступила у залу, де панувала темрява і холод. В повітрі відчувався підступ. Раптом Ліан помітив, що один із союзників поводиться дивно — він затримувався, відходив у тіні.

— Хто там? — запитав Ліан, виставляючи щит.

— Я… я просто перевіряю, — зніяковіло відповів цей член команди, але Лея відчула холод у його словах.

— Не підводь нас, — промовила Лея. — Ми повинні довіряти один одному.

Але тіні ожили, і зрада стала реальною. Ілюзії підштовхували союзників один проти одного. Лея й Кай знову поєднали свої серця, створивши щит, який захистив команду від нападу.

— Ми разом пройдемо через це, — сказала Лея, стискаючи Кая руку.

— Разом, — промовив він, і цей простий жест пробив будь-які страхи.
 

Після пережитого зради, команда ступила у залу з гарячим світлом, яке нагадувало світанок. Тут Лея і Кай нарешті змогли розслабитися і відчути один одного.

— Я боюся, — зізналася Лея, дивлячись у його очі.

— Я теж, — відповів Кай, обіймаючи її. — Але разом ми сильніші за будь-яку темряву.

Вогонь, що світився навколо, здавався живим і реагував на їхні емоції. Лея піднесла руку до його щоки:

— Кай… я хочу бути з тобою назавжди.

— І я хочу цього, Лея, — прошепотів він, притискаючи її до себе.

Їхні серця злилися, і енергія кохання розвіяла залишки магії лабіринту, даючи команді ковток спокою перед наступним випробуванням.
 

Команда увійшла в залу, де тіні минулого оживали: старі помилки, втрачені союзники, невиконані обіцянки. Кожен бачив своє минуле і мав шанс подолати його.

— Ми повинні прийняти це, — сказала Лея. — І не дати минулому зруйнувати нас.

— Я поруч, — відповів Кай, стискаючи її руку.

Сірана, нарешті впевнившись у своїй довірі до команди, з кристалом у руках створила захисний купол. Всі об’єднали сили, і минулі страхи відступили, залишивши відчуття перемоги.

— Ми пережили це, — промовила Лея. — Разом.

— Так, — підтвердив Кай. — І попереду нас чекає ще більше пригод.