Команда ступила у величезну залу, де стіни здавалося рухалися, а повітря було густе від магії та страху. Кожен крок відгукувався у серці. Лея відчувала, як її серце б’ється в унісон з Каєм.
— Відчуваєш це? — прошепотіла Лея. — Лабіринт ніби живий… і стежить за нами.
— Я відчуваю, — відповів Кай, обіймаючи її руку. — Але разом ми непереможні.
Раптом з тіні з’явилася Сірана. Її очі світилися страхом і рішучістю. Вона тримала червоний кристал, який світився яскравим світлом.
— Мені потрібно діяти… — прошепотіла Сірана.
— Ти не сама! — крикнув Кай, виступаючи вперед.
Але в цей момент з темряви вискочив Дріан з холодною посмішкою:
— Любов врятує вас? Ха! Лише зрада покаже, хто сильний.
Тіні ожили, перетворюючи союзників на ворогів у ілюзіях. Лея кинулася вперед, обіймаючи Кая, а Ліан і Еліара створювали бар’єри, щоб захистити команду.
— Ми пройдемо через це! — крикнула Лея.
— Разом! — повторив Кай, і їхня сила любові розсіювала перші хвилі темряви.
Раптом справжній ворог з’явився перед ними — величезна темна постать, що поєднувала тіні всіх попередніх противників. Його атака була блискавичною. Команда мусила діяти синхронно: Лея і Кай створювали бар’єри, Ліан і Еліара нейтралізовували пастки, а Сірана відновлювала кристал, що міг послабити ворога.
— Лея… — промовив Кай, стискаючи її руку, — якщо ми виживемо…
— Що? — її серце прискорилося.
— Я люблю тебе, — тихо сказав Кай.
— Я теж тебе люблю, — відповіла Лея, і сльози радості виступили на очах.
Їхні слова зміцнили щит, і об’єднавши енергію сердець, команда завдала потужного удару. Темрява слабшала, магія лабіринту стихла, лишивши після себе слабке сяйво.
Але Лея помітила у погляді Сірані сумнів і страх. Попереду залишалися ще випробування, і деякі союзники могли зрадити у найнеочікуваніший момент.
— Наступна зала покаже істину про серця всіх вас, — промовила Еліара. — Готуйтеся до найнебезпечнішого випробування.
Команда глибоко вдихнула і ступила далі, знаючи, що їхня любов і довіра залишаються найсильнішою зброєю проти темряви і інтриг.