Розділ 57. Випробування довіри

Команда ступила у величезну залу, де кристали світлилися холодним блакитним світлом, а тіні здавалися живими. Лея відчула, як серце стискається від тривоги.

— Кай… — прошепотіла вона, стискаючи його руку, — мені здається, лабіринт знову перевіряє нас… на справжню відданість.

— Разом ми пройдемо через все, — відповів він, притискаючи її до себе. — І жодна тінь не розділить нас.

Раптом перед ними виник силует нового чоловіка з темними очима, що випромінювали холодну енергію.

— Я бачу, ваші серця б’ються сильно… але чи достатньо вони чисті від сумнівів? — промовив він. — Чи довіряєте ви один одному по-справжньому?

Лея зітхнула і подивилася на Кая:

— Я довіряю тобі, — сказала вона твердо. — Але якщо ми розділимося навіть на мить…

— Не хвилюйся, Лея, — обірвав її Кай, притискаючи до себе ще міцніше. — Ми залишимося разом. Ніхто і ніщо нас не розлучить.

— А що щодо інших? — запитав Ліан, відчуваючи напругу. — Чи справді ми можемо довіряти всім у команді?

— Ми повинні, — промовила Сірана. — Навіть якщо хтось приховує щось, наша сила — у єдності.

І тут з тіней з’явилася ще одна постать — стара знайома Сірані, яка колись зрадила її у минулому світі.

— Сірана… — прошепотіла Лея, відчуваючи холодок по спині. — Хто це?

— Моя минула тінь, — сказала Сірана, стискаючи кулаки. — І вона прийшла випробувати мене… і всіх вас.

Раптом постать кинулася вперед, випромінюючи темну магію, що створила ілюзію, де Лея і Кай стояли один проти одного, ніби вороги.

— Кай! — закричала Лея, відчуваючи страх. — Це не правда!

— Я знаю! — відповів він, притискаючи її до себе. — Ми разом! Тільки разом!

Ліан і Сірана з’єднали свої сили з командою, створюючи світловий щит, який розсіяв ілюзії. Але в серцях усіх залишилася тривога: навіть у власній команді з’явилися сумніви.

— Лея, — промовив Кай тихо, дивлячись їй в очі, — я хочу, щоб ти знала… навіть якщо хтось із нас здасться, я залишуся поруч. Завжди.

— І я з тобою, — прошепотіла Лея, стискаючи його руку, — навіть якщо все навколо здається темним і небезпечним.

Постать з минулого Сірані зникла, але лабіринт залишив новий виклик — двері з загадками, де кожне рішення могло призвести до зради або випробування любові і довіри.

— Попереду ще складніше, — промовила Іларія. — Але наша сила у єдності і любові.

— І навіть якщо минуле намагатиметься нас розділити, — додав Кай, — ми залишимося одним цілим.

Світло їхніх сердець проклало шлях крізь лабіринт, відкриваючи нові таємниці, інтриги і небезпеки. Лея і Кай відчули: лише тримаючись один одного, вони зможуть пройти через всі випробування і зраду, що чекала попереду.

— Кай… — тихо сказала Лея, притискаючись до нього, — навіть у найтемнішу годину я хочу бути поруч із тобою.

— І я з тобою, Лея, — промовив він, обіймаючи її. — Разом ми пройдемо все.