Розділ 36. Місто крізь час

Лея і Кай ступили через портал і опинилися у величезному місті, що здавалося злиттям минулого і майбутнього. Вулиці були вимощені прозорими кристалами, по яких текла енергія, немов ріки світла. Величезні башти сяяли сріблом і пурпуром, а небеса були пронизані мерехтливими променями невідомого сонця.

— Кай… — Лея замовкла, обводячи поглядом місто. — Це місто… наче воно живе.

— Так, — відповів Кай, стискаючи її руку. — І здається, воно спостерігає за нами. Кожен крок тут важливий.

Раптом з темного провулку вирвалися тіні — невідомі істоти з холодними очима. Вони рухалися швидко і безшумно, але їхні наміри були очевидними. Лея відчула страх, але Кай обійняв її:

— Не бійся. Ми разом.

— Я знаю… — Лея зітхнула, відчуваючи, як її серце б’ється в унісон із серцем Кая. — Але здається, цього разу небезпека ще більша.

Тіні наблизилися. Кай підняв руку, і кристали під ногами засяяли сильніше, створюючи захисне поле навколо них.

— Ми пройдемо це разом, — промовив Кай. — Лише довіра і любов допоможуть нам.

Лея відчула теплоту серця Кая і злилася з ним у єдине світло. Їхня енергія розійшлася по всьому місту, змушуючи тіні відступити.

— Ти… ти справді сильний, — прошепотіла Лея, дивлячись йому в очі. — І разом ми непереможні.

— Так, Лея… — Кай притиснув її до себе. — Ти — моє серце, моя сила. І я ніколи не відпущу тебе.

В цей момент місто ожило. Башти загорілися новими кольорами, вулиці заповнилися світлом, а кристали під ногами почали танцювати, немов відчували їхню єдність.

— Кай… — Лея усміхнулася, відчуваючи, як сльози радості течуть по щоках. — Це місто… воно ніби благословляє нас.

— Так, Лея… — промовив Кай. — І тепер ми готові пройти будь-які випробування разом.

Вони рушили вперед, відчуваючи, як магія міста наповнює їхні серця силою і любов’ю. Десь у глибині міста вони помітили величезну башту, що сяяла пурпуром і золотом.

— Там… наше наступне випробування, — шепотіла Лея.

— Тоді рушаймо, разом, — відповів Кай, обіймаючи її.

Вони піднялися на вершину башти і побачили, як з неї випромінюється світло, що здатне відкрити портал у нові світи.

— Кай… — Лея зітхнула від захоплення. — Ми готові?

— Разом ми завжди готові, — усміхнувся Кай. — І ніякі тіні нам не страшні.

Світло башти осяяло їхні обличчя, відкриваючи шлях у нові горизонти, повні пригод, небезпек і романтики. Лея і Кай рушили вперед, відчуваючи, що їхня любов здатна змінювати долі цілих світів.

— Кай… — Лея обережно поклала голову на його плече. — Я ніколи не думала, що любов може бути такою сильною.

— А я завжди знав, — промовив Кай, притискаючи її до себе. — І тепер ми разом доведемо, що наша любов здатна змінювати всесвіти.