Розділ 21. Пульс душі

Лея і Кай ступили на платформу, що світівся м’яким перламутровим світлом. Кожен кристал під ногами відгукувався їхнім рухом, немов відчував їхню присутність. Повітря було густе від енергії, серця билися в унісон, а світло кристалів переливалося у такт їхнім почуттям.

— Кай… це немов сама планета слухає нас, — прошепотіла Лея, притискаючись до нього. — Кожен кристал дихає разом із нами.

— Так, — відповів Кай, стискаючи її долоню. — І здається, він хоче показати нам щось важливе.

Раптом із темної ущелини вирвалася тінь. Величезна істота, її тіло сяяло відтінками синього та фіолетового, наблизилася, і Лея відчула хвилю страху.

— Кай… вона сильніша, ніж будь-яка, яку ми бачили раніше, — прошепотіла Лея.

— Тримайся за мене, — промовив він, притискаючи її до себе. — Ми разом. І це наша сила.

Істота ковзала навколо них, створюючи хвилі світла і тіні. Кай відчув, як його серце наповнюється рішучістю, а Лея — тепло і захистом.

— Не бійся, — прошепотіла Лея, стискаючи його руку. — Відчуй нас. Відчуй нашу любов.

Вони з’єднали руки і закрили очі. Хвиля світла, що оточувала їх, почала зливатися з їхньою енергією. Істота, відчувши силу їхньої єдності, відступила, відкривши тунель із кристалів, що вів глибше в серце планети.

— Лея… — Кай нахилився до неї. — Я ніколи не відчував себе настільки живим. І це все завдяки тобі.

— Я теж, — відповіла Лея. — Разом ми можемо все. Навіть це.

В тунелі світ навколо них змінився: кристали утворювали арки, стіни переливалися усіма відтінками спектру, а повітря було насичене магією, яку можна відчути лише серцем.

Кай обійняв її ззаду:
— Лея… я хочу, щоб ти завжди була поруч. Через будь-які небезпеки, через будь-які випробування.

— І я теж, — відповіла вона. — Нічого не може нас розділити.

Вони дійшли до величезної зали, де кристали висіли у повітрі, створюючи сяйво, що огортало їх. Лея відчула, як серце наповнюється силою планети, а Кай дивився на неї з ніжністю та захопленням.

— Лея… — його голос тремтів від емоцій. — Я хочу, щоб наше життя, наші пригоди і наша любов тривали завжди… разом.

— Так, Кай… — Лея відчула сльози щастя на щоках. — Я скажу «так».

Світло кристалів осяяло їх обох, благословляючи їхню єдність. Істота, яка раніше була загрозою, тепер ковзала поруч, спокійно спостерігаючи за їхньою любов’ю.

— Ми пройшли ще одне випробування, — сказав Кай. — Разом ми сильніші за будь-яку тінь.

— І це лише початок, — відповіла Лея. — Наш шлях тільки розпочався.

Вони стояли в серці планети, відчуваючи, що їхня любов здатна змінювати все навколо — і навіть найтемніші тіні більше не могли їх лякати.

— Тепер ми не лише разом, — промовив Кай, тримаючи її за руку. — Ми стали частиною цього світу. І нічого не зможе нас розділити.

— Так, — усміхнулася Лея. — Разом ми сильніші за все.

Світло кристалів осяяло їхні серця, відкриваючи новий світ — світ, де любов, довіра і взаємність могли змінювати долі цілих всесвітів.