Розділ 18. Пульс всесвіту

Лея і Кай ступили на кристалічну платформу в центрі величезної зали. Кристали висіли у повітрі, відбиваючи світло у всі боки. Повітря було наповнене шепотом невидимих хвиль, і кожна їхня думка, кожне почуття відлунювало у просторі.

— Це неймовірно, — прошепотіла Лея. — Наче сам всесвіт слухає нас.

— Так, — відповів Кай, притискаючи її до себе. — І здається, що він хоче показати нам щось важливе.

Раптом світло кристалів затремтіло, і перед ними виникла нова істота — величезна, із переливчастими крильми, що світилися відтінками синього та фіолетового. Вона наблизилася, і Лея відчула хвилю хвилювання й страху одночасно.

— Кай… вона… — прошепотіла Лея.

— Не відступай, — сказав Кай, стискаючи її руку. — Ми разом. Це наша сила.

Істота оглянула їх, її очі сяяли мудрістю, і вона почала мовчки рухатися навколо, створюючи хвилі світла та енергії. Кай відчув, як його серце наповнюється силою, а Лея відчула теплий спокій.

— Вона відчуває нас… — прошепотіла Лея. — Наші страхи, нашу любов, нашу рішучість.

— Тоді ми повинні бути чесними з собою, — сказав Кай. — І довіряти планеті, довіряти один одному.

Вони з’єднали руки і закрили очі, дозволяючи своїм почуттям переповнити простір. Хвиля світла, що оточувала їх, почала зливатися з їхньою енергією. Істота сповільнила рух, немов визнаючи їхню силу.

— Я ніколи не відчував себе настільки живим, — промовив Кай, обіймаючи Лею. — І це все завдяки тобі.

— Я теж, — відповіла Лея. — Разом ми можемо подолати все.

Світ навколо них змінився: кристали почали утворювати арки, стіни залу переливалися кольорами спектру, а повітря було насичене магією, яку можна відчути лише серцем. Кай притиснув її до себе:

— Лея… я хочу, щоб ти завжди була поруч. Через будь-які небезпеки, через будь-які випробування.

— І я теж, — відповіла вона. — Нічого не може нас розділити.

Вони пройшли серед кристалів і дійшли до величезної платформи, де сяяли найяскравіші кристали. Лея відчула, як серце наповнюється енергією планети, а Кай дивився на неї з ніжністю та захопленням.

— Лея… — його голос тремтів від емоцій. — Я хочу, щоб наше життя, наші пригоди і наша любов тривали завжди… разом.

— Так, Кай… — Лея відчула сльози щастя на щоках. — Я скажу «так».

І світло кристалів осяяло їх обох, немов благословляючи їхню єдність. Істота, яка раніше була загрозою, тепер ковзала поруч, спокійно спостерігаючи за їхньою любов’ю.

— Ми пройшли ще одне випробування, — сказав Кай. — Разом ми сильніші за будь-яку тінь.

— І це лише початок, — відповіла Лея. — Наш шлях тільки розпочався.

Вони стояли в серці планети, відчуваючи, що їхня любов здатна змінювати все навколо, і навіть найтемніші тіні більше не лякали їх.

— Тепер ми не лише разом, — промовив Кай. — Ми стали частиною цього світу. І нічого не зможе нас розділити.

— Так, — усміхнулася Лея. — Разом ми сильніші за все.

Світло кристалів осяяло їхні серця, відкриваючи новий світ — світ, де любов, довіра і взаємність могли змінювати долі цілих всесвітів.