Розділ 16. Вогонь крізь тіні

Коли вони спустилися з кристалічного пагорба, планета почала демонструвати нову таємницю. Повітря стало густішим, а світло кристалів перетворювалося на хвилі кольору, які майже огортали їх, створюючи ілюзію руху та глибини одночасно.

— Ти бачиш це? — Лея відчула, як серце прискорює ритм. — Це не просто світло… воно реагує на нас.

— Так, — промовив Кай, стискаючи її долоню. — Вона відчуває наші емоції і показує нам шлях.

Вони йшли долиною, де кристали під ногами почали вібрувати, а повітря наповнювалося тихим шепотом. Раптом із темної ущелини перед ними вирвалася тінь — нова істота, ще більша і сильніша за попередню, з вогняним сяйвом у прозорому тілі.

— Кай… вона… — Лея відчула страх, але не відступила. — Щось тут небезпечне.

— Тримайся за мене, — сказав він, притискаючи її до себе. — Ми разом. І це наша сила.

Істота почала рухатися навколо них, створюючи тіні та переливи світла, що змінювали реальність долини. Кай відчув хвилю тривоги, але Лея стиснула його руку, прошепотівши:
— Не бійся. Відчуй нас. Відчуй нашу любов.

Вони глибоко вдихнули, і хвиля світла, що оточувала їх, почала зливатися із їхніми почуттями. Серця билися в унісон, і істота, відчувши силу їхньої єдності, відступила, залишивши перед ними новий шлях — тунель світла, який вів у глибини планети.

— Лея… — Кай нахилився до неї. — Я ніколи не відчував себе настільки живим. І це все завдяки тобі.

— Я теж, — відповіла Лея. — Разом ми можемо все. Навіть це.

Вони увійшли в тунель, і світ навколо них почав змінюватися. Кристали утворювали арки, стіни переливалися кольорами спектру, а повітря було сповнене магією, яку можна було відчути лише серцем. Кай обійняв її ззаду, притискаючи щоку до її волосся:
— Лея… я хочу, щоб ти завжди була поруч. Через будь-які небезпеки, через будь-які випробування.

— І я теж, — відповіла вона, закриваючи очі. — Нічого не може нас розділити.

Їхні серця билися в унісон із планетою, і вона, здавалось, відчула їхню єдність. Раптом тунель розкрився, відкриваючи величезну залу, де кристали висіли у повітрі, створюючи неймовірне сяйво.

— Це… — Лея не могла знайти слів. — Це як новий світ.

— Так, — промовив Кай. — І ми його частина.

Вони пройшли серед кристалів, відчуваючи енергію, яка підживлювала їхні почуття і відкривала нові горизонти для розуміння світу. Тут, серед цього сяйва, Кай зупинився і взяв Лею за руки:
— Лея… хочу, щоб ти знала… я готовий на все, щоб бути з тобою. Тільки з тобою.

Сльози радості заблищали на щоках Лєї:
— Так, Кай… я з тобою, завжди.

Вони обнялися, і світло кристалів осяяло їх, немов благословляючи їхню любов. Істота, яка раніше була загрозою, тепер ковзала поруч, спокійно спостерігаючи за їхньою єдністю.

— Ми пройшли ще одне випробування, — сказав Кай. — Разом ми сильніші за будь-яку тінь.

— І це тільки початок, — відповіла Лея, посміхаючись. — Наш шлях лише розпочався.

Вони стояли в серці планети, відчуваючи, як їхня любов здатна змінювати все навколо — і навіть найтемніші тіні вже не могли їх лякати.