Розділ 15. Сяйво нового світу

Коли вони зійшли з кристалічного пагорба, світло планети відбивалося від їхніх очей, немов віддзеркалюючи кожну емоцію, кожну думку. Лея відчула, як хвиля енергії проходить крізь тіло, огортаючи її теплом, а Кай йшов поруч, стискаючи її руку так міцно, що вона відчула всю глибину його почуттів.

— Ти відчуваєш це? — прошепотіла Лея, дивлячись на пульсуючі кристали. — Це немов сама планета співає нам, і тільки ми можемо почути її мелодію.

— Так, — відповів Кай. — І здається, що вона хоче навчити нас чогось більшого.

Вони рушили крізь долину кристалів, де кожен крок відгукувався в світлі, ніби земля сама відповідала на їхні емоції. Раптом з темної ущелини вирвалася величезна істота — змієподібне створіння, тіло якого переливалося всіма кольорами спектру, змішуючи страх і непевність.

— Кай… — Лея відчула хвилю страху, але не відступила. — Вона сильніша, ніж раніше.

— Тримайся за мене, — промовив він, притискаючи її до себе. — Ми разом. І це наша сила.

Істота ковзала поруч, її прозоре тіло переливалося темними відтінками. Кай відчув хвилю тривоги, але Лея стиснула його руку:
— Не бійся. Відчуй мене. Відчуй нашу любов.

Він глибоко вдихнув, дозволяючи почуттям переповнити простір. Їхні серця бились в унісон, і хвиля світла навколо істоти почала пом’якшуватися.

— Вона відчуває нас, — прошепотіла Лея. — Страх, довіру, любов… все одночасно.

— Тоді діємо разом, — сказав Кай. — І не лише серцем, а й душею.

Вони крокували вперед, і істота зупинилася, ніби оцінюючи їхню рішучість. Кай нахилився до Лєї:
— Я ніколи не відчував себе настільки живим, як зараз. І це все завдяки тобі.

— Я теж, — відповіла Лея, серце її билося від хвилювання. — Разом ми можемо все. Навіть це.

Вони з’єдналися в поцілунку, довгому, ніжному і впевненому. Світло кристалів навколо злилося з їхньою любов’ю, і істота повільно відступила, визнаючи їхню силу.

— Це лише початок, — прошепотіла Лея, тримаючи його за руку. — Але я знаю, що разом ми подолаємо будь-які випробування.

— І я готовий на все, — сказав Кай. — Для нас, для нашої любові, для майбутнього.

Вони піднялися на вершину кристалічного пагорба, і перед ними відкрився неймовірний краєвид: світло планети переливалося усіма відтінками, віддзеркалюючи їхні серця. Кай обійняв її ззаду, і Лея притиснулася до нього.

— Можливо, ця планета навчила нас головного, — промовив він. — Що навіть у найтемніші часи любов може бути світлом, яке веде вперед.

— Так, — усміхнулася Лея. — І тепер ми знаємо, що наша сила — у нас самих. І в нас разом.

Вони стояли довго, відчуваючи взаємну присутність один одного, поки сонце планети не почало заходити, заливаючи долину червоним і золотим світлом. Кай нахилився і поцілував Лею ніжно, але впевнено, а вона відповіла взаємністю, відчуваючи хвилю тепла і безпеки.

— Лея… — його голос тремтів від емоцій. — Я хочу, щоб наші серця залишалися разом завжди. Я хочу, щоб ми подолали всі небезпеки і випробування разом.

— І я теж, Кай, — вона обійняла його міцніше. — У будь-яких умовах, у будь-яких світах.

Кай витягнув маленьку кристалічну коробочку, яка відбивала світло навколишніх кристалів.
— Лея, я хочу зробити тобі пропозицію… — його голос став тихішим, ніж шелест кристалів. — Хочу, щоб наше життя, наші пригоди і наша любов тривали завжди… разом.

Лея відчула, як серце б’ється швидше. Сльози щастя набігли на очі, і вона прошепотіла:
— Так, Кай… Я скажу «так».

Світло планети осяяло їх обох, благословляючи їхнє єднання. Істота, яка раніше була загрозою, тепер ковзала поруч, неначе святкуючи цей момент. Любов Леї та Кая стала силою, здатною змінювати реальність, роблячи майбутнє яскравим навіть серед найтемніших тіней космосу.

— Тепер ми не лише разом, — промовив Кай, тримаючи її за руку. — Ми стали частиною цього світу. І нічого не зможе розділити нас.

— Так, — усміхнулася Лея. — Разом ми сильніші за все.

І коли вони стояли на вершині, світло планети осяяло їхні серця, відкриваючи новий світ — світ, де любов, довіра і взаємність могли змінювати долі цілих світів.