Розділ 14. Тіні минулого та світло майбутнього

Космічне світло розсипалося на кристалах під ногами, коли Лея і Кай повільно йшли крізь долину. Енергія планети була насиченою, але водночас лагідною, як би перевіряючи їхню готовність. Вони відчували, як хвилі світла реагують на їхні серця, на дихання, на думки.

— Ти чуєш це? — прошепотіла Лея, притискаючись до Кая. — Наче планета говорить з нами мовою, яку ми можемо зрозуміти лише разом.

— Так, — відповів він, стискаючи її руку. — І здається, що вона хоче навчити нас чогось більшого.

Вони йшли тихо, поки кристали не почали мерехтіти швидше, мов сигнал тривоги. Раптом з темної ущелини перед ними вирвалася величезна тінь — істота, яку вони бачили раніше, але тепер її величина і агресивність були лякаючими.

— Кай… — Лея відчула страх, але не відступила. — Вона сильніша.

— Тримайся за мене, — промовив він, притискаючи її до себе. — Ми разом. І це наша сила.

Істота наблизилася, її прозоре тіло переливалося темними відтінками, змішуючи страх і непевність. Кай відчув хвилю тривоги, але Лея стиснула його руку:
— Не бійся. Відчуй мене. Відчуй нашу любов.

Він глибоко вдихнув і дозволив своїм почуттям переповнити простір. Їхні серця бились в унісон, і хвиля світла навколо істоти почала пом’якшуватися.

— Вона відчуває нас… — прошепотіла Лея. — Наш страх, нашу довіру, нашу любов.

— Тоді ми повинні діяти разом, — сказав Кай, притискаючи її до себе. — І не лише серцем, а й душею.

Вони крокували вперед, і істота зупинилася, наче оцінюючи їхню рішучість. Кай нахилився до Лєї:
— Я ніколи не відчував себе настільки живим, як зараз. І це все завдяки тобі.

— Я теж, — відповіла Лея, її серце билося від хвилювання. — Разом ми можемо все. Навіть це.

Вони з’єдналися в поцілунку, довгому, ніжному і впевненому. Світло кристалів навколо злилося з їхньою любов’ю, і істота повільно відступила, визнаючи їхню силу.

— Це лише початок, — прошепотіла Лея, тримаючи його за руку. — Але я знаю, що разом ми подолаємо будь-які випробування.

— І я готовий на все, — сказав Кай. — Для нас, для нашої любові, для майбутнього.

Вони піднялися на вершину кристалічного пагорба, і перед ними відкрився неймовірний краєвид: світло планети переливалося усіма відтінками, віддзеркалюючи їхні серця. Кай обійняв її ззаду, і Лея притиснулася до нього.

— Можливо, ця планета навчила нас головному, — промовив він. — Що навіть у найтемніші часи любов може бути світлом, яке веде вперед.

— Так, — усміхнулася Лея. — І тепер ми знаємо, що наша сила — у нас самих. І в нас разом.

І коли вони стояли на вершині, космос навколо затих, визнаючи їхню єдність. Їхні серця билися в унісон, і світ навколо змінився, визнаючи, що любов здатна бути найсильнішою зброєю і наймогутнішою магією у всьому всесвіті.

— Тепер я хочу зробити тобі пропозицію, Лея, — сказав Кай, ніжно повертаючи її обличчя до свого. — Я хочу, щоб наше життя, наші пригоди і наша любов тривали завжди… разом.

— Так, Кай… — Лея відчула сльози щастя на щоках. — Я скажу «так».

І у цей момент світло планети осяяло їх обох, немов благословляючи їхнє єднання. Їхня любов стала силою, здатною змінювати реальність, роблячи майбутнє яскравим навіть серед найтемніших тіней космосу.