Розділ 13. Магія почуттів

Корабель завис над кристалічним кратером. Лея відчувала, як її серце б’ється в унісон із пульсом планети. Кай стояв поруч, його рука стискала її долоню, і вона відчула хвилю тепла, яка проходила крізь усе тіло.

— Ти відчуваєш це? — прошепотіла Лея, дивлячись на світло кристалів. — Це немов сама планета співає нам.

— Так, — відповів Кай. — І здається, що вона чекає на нас.

Вони спустилися на поверхню, де енергія була особливо сильною. Кристали навколо пульсували, реагуючи на їхні дотики, на серцебиття, на емоції. Кай нахилився до Лєї:

— Може, варто спробувати відчути її разом, не лише очима, а серцем?

Лея кивнула. Вона закрила очі, глибоко вдихнула, і вони обидва відчули, як хвиля енергії обволікає їх, сплітаючи їхні серця з ритмом планети.

— Це неймовірно, — прошепотіла Лея. — Наче ми танцюємо разом з цим світом.

— І ми можемо його зрозуміти, якщо будемо разом, — відповів Кай, притискаючи її до себе.

Вони крокували крізь долину кристалів, коли раптом з’явилася величезна фігура. Це була істота, схожа на змію, але її тіло переливалося всіма кольорами спектру, і здавалося, що воно світиться зсередини.

— Кай… вона… — Лея не могла відірвати погляд.

— Не бійся, — прошепотів він, стискаючи її руку. — Вона відчуває наші емоції. Страх і любов одночасно.

Істота повільно наблизилася, її погляд проймав прямо в серце. Лея глибоко вдихнула і дозволила планеті відчути її любов і довіру. Хвиля світла, що огортала істоту, пом’якшала.

— Вона заспокоїлася, — прошепотіла Лея. — Наші почуття сильніші за страх.

Кай нахилився до неї, його голос тремтів від ніжності:
— І це дивно… але я ніколи ще не відчував себе живим так сильно, як зараз.

— Я теж, — відповіла Лея. — Разом ми можемо все. Навіть це.

Істота ковзала поруч, перевіряючи їх, і вони відчули гармонію: навіть чужорідна форма визнала їхню єдність. Кристали навколо пульсували теплим світлом, а повітря наповнилося музикою, яку можна було відчути серцем.

— Це танець світла і тіні, — прошепотіла Лея.

— Так, — відповів Кай, притискаючи її до себе. — І ми у ньому головні.

Вони ступили всередину кристалічного водоспаду, що спадав із висоти, переливаючись усіма кольорами спектру. Енергія планети була особливо сильною тут, і хвиля світла обволікла їх, зливаючись з їхньою любов’ю.

— Ти відчуваєш це? — Лея притиснулася до Кая.

— Так, — промовив він. — Це не просто планета. Це дзеркало наших почуттів.

Вони підійшли ближче до серця водоспаду. Кристали віддзеркалювали їхні обличчя, і Кай нахилився до Лєї:

— Лея… я хочу, щоб ти знала… я готовий на все, щоб бути поруч із тобою.

— І я теж, — прошепотіла вона. — У будь-яких випробуваннях, у будь-якій небезпеці.

Вони з’єдналися в поцілунку, довгому і ніжному, поки світ навколо розцвів усіма відтінками любові, світла і надії. Істота поруч зупинилася, пульсуючи гармонією, ніби визнаючи: сила почуттів важливіша за будь-який страх.

— Ми пройшли випробування, — тихо сказав Кай, тримаючи її за руки. — Разом ми сильніші за будь-яку тінь.

— І це лише початок, — усміхнулася Лея. — Наш танець тільки почався.

Їхні серця билися в унісон, і світ навколо них змінився — тепер вони знали, що навіть у космосі, серед небезпечних світів і загадкових істот, любов здатна бути найсильнішою зброєю і наймогутнішою магією.