Розділ 12. Танець світла і тіні

Коли вони вийшли з кристалічного серця планети, повітря навколо стало ще більш насиченим енергією. Лея відчувала, як хвилі світла від кристалів проходять крізь тіло, залишаючи в серці відлуння дивної мелодії. Кай йшов поруч, його рука стискала її долоню, і вона відчувала кожен його подих, кожен рух.

— Це неймовірно, — прошепотіла Лея, дивлячись, як кристали під ногами пульсують у такт їхньому серцебиттю. — Мабуть, жодна технологія не змогла б передати цю енергію.

— Ти маєш рацію, — відповів Кай. — І здається, що планета сама визначає, кого пропустити ближче, а кого відштовхнути.

Вони підійшли до вузького каньйону, де світло кристалів змішувалося з тінями. Раптом перед ними з’явилася форма, що рухалася. Це було істота, що нагадувала змію, але з прозорим тілом, крізь яке переливалися кольори спектру. Вона повільно ковзала над землею, її погляд проймав прямо в серце.

— Кай… вона… — Лея зблідла, але не відступила. — Вона реагує на нас.

— Так, — тихо промовив він, — але не лише на наші дії. Вона відчуває наші емоції. Твоє серце, моє… вона все бачить.

Істота наблизилася, пульсуючи світлом і тінню одночасно. Лея відчула хвилю страху, але Кай стиснув її руку:
— Не бійся. Ми разом. Це наша сила.

Вона глибоко вдихнула, дозволяючи енергії планети пройти крізь неї. Її серце забилося ритмом любові і довіри, і хвиля світла навколо істоти пом’якшилася.

— Вона… заспокоюється, — прошепотіла Лея. — Наші почуття… вони сильніші за страх.

Кай нахилився до її вуха:
— І це дивно… але я ніколи ще так сильно не відчував життя. Не лише твоє, а взагалі.

Вона посміхнулася, відчуваючи тепло, що розливалося по тілу.
— Я теж, Кай. Разом ми можемо все. Навіть це.

Істота ковзала поруч, немов перевіряючи їх, і вони відчули дивну гармонію — навіть чужорідна форма визнала їхню єдність. Кристали навколо пульсували теплим світлом, а повітря ніби наповнилося музикою, яку можна було відчути серцем.

— Ти відчуваєш? — Лея прислухалася. — Це як танець світла і тіні.

— Так, — відповів Кай, притискаючи її до себе. — І ми у ньому головні.

Вони зробили крок уперед, і істота повільно підняла прозоре тіло, показуючи шлях. Кай відчував, як серце Лєї б’ється в унісон з його. Він нахилився і поцілував її, тихо, ніжно, і це було не просто бажання, а свідчення сили їхньої єдності.

— Ми готові, — промовив він, відводячи погляд від істоти. — Що б не трапилося далі, ми разом.

— Завжди разом, — відповіла Лея. — І я довіряю тобі всім серцем.

Істота ковзала попереду, ведучи їх у глиб каньйону. Там вони побачили кристалічний водоспад, що спадав із висоти, переливаючись усіма кольорами спектру. Енергія планети була особливо сильною тут, і вони відчули, як хвиля світла обволікає їх, зливаючись з їхньою любов’ю.

— Ти відчуваєш це? — прошепотіла Лея, притискаючись до Кая.

— Так, — промовив він. — Це не просто планета. Це дзеркало наших почуттів. І ми можемо змінити її, якщо будемо разом.

Вони підійшли ближче до водоспаду. Кристали віддзеркалювали їхні обличчя, і Кай нахилився до Лєї:
— Лея… я хочу, щоб ти знала… я готовий на все, щоб бути поряд із тобою.

— І я теж, — прошепотіла вона, притискаючись до нього. — У будь-яких випробуваннях, у будь-якій небезпеці.

Вони з’єдналися в поцілунку, довгому і ніжному, поки світ навколо розцвів усіма відтінками любові, світла і надії. І навіть істота поруч зупинилася, пульсуючи гармонією, ніби визнаючи: сила почуттів важливіша за будь-який страх.

— Ми пройшли випробування, — тихо сказав Кай, тримаючи її за руки. — Разом ми сильніші за будь-яку тінь.

— І це лише початок, — усміхнулася Лея. — Наш танець тільки почався.

Їхні серця билися в унісон, і світ навколо них змінився — тепер вони знали, що навіть у космосі, серед небезпечних світів і загадкових істот, любов здатна бути найсильнішою зброєю і наймогутнішою магією.