Розділ 11. Випробування планети

Перші промені сонця розсипалися по кратеру, коли Лея і Кай повільно виходили з корабля. Повітря планети було тепле, але заряджене невідомою енергією. Кожен їхній крок залишав слід на кристалах, що під ногами пульсував слабким світлом, реагуючи на дотики і дихання.

— Кай, ти бачиш це? — Лея простягла руку, і кристали блищали яскравіше. — Вони як живі. Вони відчувають нас.

— Так, — тихо відповів він. — І здається, що чим сильніші наші емоції, тим яскравіше світяться кристали.

Він взяв її за руку, і їхні пальці сплелися, наче два магніти. Вона відчула тепло, що пробігло через тіло, і зрозуміла, що вони вже не просто подорожують разом — вони творять новий ритм цього світу.

— Ми готові, — промовив Кай. — Тільки разом зможемо зрозуміти, що ця планета намагається нам сказати.

Лея кивнула, і вони рушили крізь долину кристалів. Навколо мерехтіли відблиски, що ніби реагували на їхні погляди, на думки, на серцебиття. Кожен крок був магією — простий, але важливий.

— Чуєш? — Лея прислухалася. — Це ніби шепіт… планета намагається з нами говорити.

Кай нахилився до неї:
— Можливо, це не просто енергія. Можливо, вона хоче, щоб ми її відчули.

Вони пройшли декілька кілометрів, поки земля під ногами раптом здригнулася. Великий кристал випустив хвилю світла, а перед ними з’явилася форма, яку вони не могли пояснити.

— Що це? — здивовано промовила Лея. — Я ніколи не бачила нічого подібного.

— Схоже, що це… — Кай замовк, оцінюючи ситуацію. — Схоже, планета перевіряє нас.

Раптово енергетична хвиля здійнялася навколо них, і кристали вибухнули світлом, що огортав їх з усіх боків. Лея стиснула його руку, відчуваючи, як хвиля намагається зруйнувати їхню рівновагу.

— Тримайся! — крикнув Кай.

Вони зіткнулися з першою реальною небезпекою — планета реагувала не лише на думки, а й на страх. Але замість того, щоб відступити, Лея глибоко вдихнула і подивилася в очі Каю:
— Ми разом. Ми можемо це пройти.

Їхні серця бились в унісон, і кристали навколо них заспокоїлися, реагуючи на їхню єдність. Любов і довіра стали щитом, який витримав випробування.

— Це неймовірно, — прошепотів Кай, притискаючи її до себе. — Ніхто інший би не зміг з цим справитися.

— Лише ми, — усміхнулася Лея. — І я ніколи не відпущу тебе, Кай.

Вони підійшли ближче до загадкової форми. Кристали навколо почали світитися м’яким, теплим світлом, ніби приймаючи їхню любов і відчуття. Лея підняла руку, і форма повільно розкрилася, відкриваючи невеликий простір усередині — дивне сяйво, що нагадувало серце.

— Вона показує нам своє серце, — прошепотіла Лея. — І ми повинні дбати про нього так само, як і про наше.

Кай обережно обійняв її ззаду, притискаючи до себе:
— Ти готова?

— Завжди готова, — відповіла вона, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон.

Вони ступили всередину сяйва, і планета, здавалось, заспокоїлася. Вони відчули тепло, що огортало їхні душі, і зрозуміли: любов, яка об’єднує людей, здатна не лише рятувати їх самих, а й змінювати світ навколо.

— Тепер ми знаємо, що наша сила — це ми самі, — промовив Кай, дивлячись на Лею. — І вона буде нашим компасом.

— Так, — відповіла Лея, притискаючись до нього. — Разом ми сильніші за будь-яку небезпеку.

Їхні губи зустрілися в ніжному, але впевненому поцілунку, і світ навколо затих, визнаючи їхню силу. Кристали блищали яскравіше, ніж будь-коли, відображаючи їхні серця. Планета відчула їхню любов, і тепер вони знали: навіть у найтемніших кутках космосу їхня єдність може стати світлом для всього навколишнього світу.