Коли зірки обирають нас
Розділ 1. Лея
Лея любила тишу. У тиші вона чула не вакуум космосу, а щось значно глибше — шепіт емоцій, що вібрували у просторі. Її дар був рідкісним і таємним: вона бачила почуття людей у вигляді світла. Радість світилася золотом, сум — ніжним синім, а кохання… воно палало, немов жива зоря.
Вона сиділа у своєму відсіку на орбітальній станції «Геліос», занотовуючи результати дослідження. Останні роки вона працювала над проектом «Емоційні поля»: спробою довести, що людські почуття — це енергія, яка має фізичний вплив на космос. Колеги посміхалися скептично, а вона вперто вірила: саме почуття — ключ до майбутнього.
Її життя було спокійним, розміреним. До цього дня.
Гучний сигнал повідомив про прибуття нового екіпажу. Лея підняла очі від консолі. На екрані внутрішніх камер вона побачила високого чоловіка у чорній пілотській формі. Його рухи були впевненими, очі — холодними, наче лід. Навколо нього вона не відчула майже нічого: ні радості, ні тепла. Порожнеча.
— Новий пілот? — прошепотіла вона сама до себе. — Наче тінь серед світла.
Її серце дивно стиснулося. Вперше вона зустріла того, чию душу не змогла одразу прочитати.
#6061 в Любовні романи
#1549 в Любовне фентезі
Відредаговано: 16.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
