Коли зорі мовчать...
Лист 5 З тобою я пройшла тривалий шлях свого життя
«Прощавай, мій дорогий друже! З тобою я пройшла тривалий шлях свого життя. Моя душа стала так само порожня, як і твоя. Як бачиш – з кожним моїм листом для тебе лишалося все менше і менше слів, тому пробач, що сьогодні я буду занадто коротка.
Пекло вже пройшло… Мені не боляче… Можливо, десь глибоко в душі ти живеш, та для мене, справжньої, тебе не існує. Ти – був, ти – є, ти – будеш ходити по землі. Та знай: я також була, є і буду існувати, як і ти!
Пам'ятаєш, у першому листі я писала, що ми ще зустрінемося? Сподіваюся, що рано чи пізно ця зустріч настане. Ми вже не будемо колишніми, ми будемо зовсім іншими. Я буду рада тебе побачити, перекинутися кількома словами, поглянути на тебе і… піти. Тому що знаю: минуле не варто чіпати. Я вже один раз обпеклася тобою, не хочеться вдруге».
#2771 в Сучасна проза
#8299 в Любовні романи
#2008 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 13.11.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
