Лист 4 Невидима нитка не «пришивала» нас одне до одного

«Минув ще один місяць… Як я себе почуваю? Вже краще. З кожним днем тебе у моєму серці менше і менше. Хотіла б поставити тобі це питання: як ти? Напевно, дуже добре. Як завжди, занурився з головою у роботу, і маєш можливість гарно провести час, КОЛИ ТОБІ ЦЕ ПОТРІБНО.

З одного боку, добре, що я пішла, бо я – не лялька. Тепер я вже це бачу. Ти використовував її, тобто мене. Кого ти ще використовуєш??? Ти використовуєш усіх. Не здивуюся, якщо на моєму місці опинилася ще одна, засліплена тобою, яка так само дивиться на тебе закоханими очима… А ти, як завжди, ловиш момент, користуєшся нею і йдеш до іншої, яка так само «молиться» на тебе. Вона також тебе кохає, та водночас Вона тебе зруйнувала. Ти не виріс… Досі лишився тим хлопчиком, якого колись дуже сильно образили.

Ти б не бігав до неї, якби не мав почуттів. І до мене ти також не йшов би, якби якась невидима нитка не «пришивала» нас одне до одного. Знаєш, що найголовніше? Те, що ти мене попереджав, що в тебе є Вона. А я не вірила, сподівалася, що станеш моїм. На радість (чи на жаль?) – із часом все стало на свої місця. Тільки от… душа моя не спокійна…»

Часом потрібно «впасти», щоб зрозуміти, хто залишиться поруч з вами у складні часи. Пам’ятаю, як казала йому, що пишаюся ним. У стосунках важлива підтримка… Згадую, як обіцяв, що буде дбати про мене. А тепер?! А тепер…

«Можеш мною пишатися, якщо хочеш… Тебе стає менше у моєму житті. Мені справді значно спокійніше. Я поволі тебе відпускаю. Навколо мене відбувається багато чого, і про тебе я вже не можу думати. Хіба що інколи, коли маю вільну хвилинку. Гадаю, у тебе така ж ситуація. Я залишалася в минулому, у якихось спогадах. Мій рідний друже, ти теж там – у моїх спогадах. Зрідка промайне вуаль минулого… Знаєш, як це важко – проходити повз ті місця, де ми були поруч? Думаю – ні, бо ти багато про що вже забув. Бо я для тебе не така важлива, бо це для тебе не так важливо… Якщо колись ти надумаєш спростувати мої слова, то просто скажи, заглянувши в мої очі. Вони завжди будуть сяяти для тебе».

Прощатися завжди важко. Та крапки на «І» розставити важливо. Так само важливо перегорнути сторінку і почати жити з чистого листа.