Я намалюю степ широкий,
Квітуче поле, мир і гай.
І сонце буде так високо -
Тут діти грають… зачекай
Але невдовзі все померкне -
І степ широкий, поле, гай.
До нас прийшла війна до боку,
Та діти плачуть… помирай
Сумує матір за синочком -
Він вже давно пішов туди,
Де сонце вже не гріє так високо,
Та біль лише вітає і смердить.
Але кінець тоді коли
Діти сміються, і знову розквітнуть квітки,
І сонце знову вийде з-за гори,
І матір сину посміхнеться -
Там будем знову і з тобою ми.
О, Україно, не журися,
Це буде скоро - віримо, колись.
І буде небо синє-синє,
І літнє жито зацвіте.
Відредаговано: 23.10.2025