Глава чотирнадцята. Інші.

     Лургер не спав майже всю ніч. Перед очами стояв той момент, коли Котя відвернулась від нього, наче ігноруючи. Він більше не потрібен їй? Вона більше не хоче з ним дружити, як раніше? Може, взагалі справа справа в тому, що в реальному житті у неї був коханий хлопець і Котя тому забиває на більшість чоловіків, якщо їй не потрібна від них допомога?

    Під ранок, коли Лургер потихеньку засипав, йому на секунду здалось, що поряд спить Котя, тихо посапуючи. Звісно, раніше такого не було, але по тілу хлопця пройшов табун маленьких мурах. Може, таке дійсно зможе статись, і Лургеру треба просто почекати, при цьому докладаючи максимум зусиль?

— О, блудний син повернувся. - Швидко розкусила друга Запітуя, коли вони зустрілись на невеличкій галявині, щоб обмінятись новинами. - Невже старі відчуття повернулись?

    Спочатку, Лургер хотів запитати, звідки дівчина про це взагалі взяла, але потім зрозумів, що все було надто логічно. Він звалив, навіть не попрощавшись, то що ще могла подумати Запітуя?

— Так, є таке. Все ж, ми давно з нею не бачились, і хотілось би хоча б привітатись.

— І як, привітався? - У голосі Запітуї з'явились легкі ревнощі.

    Дівчина розуміла, що не могла утримувати Лургера поряд, бо не мала права на це. Кріпосне право давно відмінили, та й тим паче, хлопець явно давно знав Котю, і, можливо, Запітуя і сама б відчула щось до друга, з яким не бачилась і за яким продовжувала сумувати. Але все ж, невже Лургер кине Запітую заради дівчини, якій, може, він вже й не потрібен через стільки часу?

— Так, правда, вона якось дуже холодно до мене віднеслась. - Лургер тихо зітхнув. - Може, вона вже й не хоче зі мною товаришувати, що вже й про більше сказати... Спробую їй не набридати.

— Ну, свої відчуття всеодно ховати не треба, бо це інколи ні до чого хорошого не призводить. - Порадила Запітуя.

— Це точно. Але, думаю, якщо вона продовжить мене відштовхувати, я зможу це якось прийняти.

   Але Лургер не зміг цього прийняти. Коли він побачив Котю вночі на одному з серверів, він хотів було підійти і запитати, чому вона не спить і що робить у такій пізній час на агресивному сервері. Але хлопець не наважився цього зробити. Хотілось просто хоча б кілька секунд помилуватись дівчиною.

    Котя у свою чергу була наче з його спогадів. Рухи були плавними, наче дівчина й не покидала гру, а тільки набувала навиків. Інколи озираючись по сторонах, наче чогось боячись, дівчина продовжувала обережно ступати по землі. Лургер точно пам'ятав, звідки у Коті з'явилась звичка обережно й по максимуму тихо ходити - коли моб, який з'явився невідомо звідки, ледь не впіймав її. Все ж, попри те, що у неї був мод на безсмертя, всеодно було страшно.

   Тоді хлопець довго мучав себе думками, що міг захистити дівчину,а нічого не зробив. Йому було неприємно, що він не міг нічого зробити як друг. Бо якби Котя не мала мод і швидкі ноги, усе могло б закінчитись дуже погано.

   Зараз же, слідкуючи за можливо колишньою подругою - якщо, звісно, Котя продовжить його відштовхувати, - Лургер думав над тим, що майже нічого не змінилось. Хлопець не пам'ятав, коли Котя з кимось по-справжньому билась з іншими гравцями. Вона майже не прокачувала атаку, ссилаючись, що це надто довго й нудно. І, схоже, нічого з того часу не змінилось. А може й змінилось, але Лургер про це вже не знав.

— Хто тут? - Намагаючись більш агресивно говорити, кинула Котя, коли почула, як шуршать кущі.

   Лургер завмер, перестаючи навіть дихати. На пару секунд він затримав дихання, боячись, що дівчина почує навіть його надто гучне серцебиття. Але, вчасно почувся шурхіт листя від вітру. Кілька секунд простоявши на місці й озираючись по сторонах, Котя знову повільно пішла далі, продовжуючи все ще інколи озиратись.

    Хлопець продовжив слідувати за дівчиною, і в голові його почали крутитись ще й інші думки. Що Котя робить тут вночі? Чи могла вона знати про те, що статись, почати прокачуватись і перестати боятись так, як раніше? Але ж дівчина продовжує інколи озиратись. Боїться, що побачить когось не того? Чи шукає когось іншого? А може, у неї тут є хлопець?

    Щось всередині Лургера почало палати, починаючи від кінчика ніг і йдучи вверх, до голови. Образа, ревнощі, слова, які Лургер не міг - чи не хотів? - казати дівчині за весь цей час. Чи повинен він взагалі щось їй сказати? Вийти, показавши себе, признатись, що він відчував щось до неї увесь цей час і не мучитись? Все ж, Запітуя була права, стримувати емоції та багато думок не варто, може, вдвох щось можна буде придумати.

    Але дивлячись на Котю, замість вогню почало розвиватись щось неприємне. Що залишилось внизу живота і не збирається покидати тіло так просто.

    У дівчини вже може бути хлопець. Котя може любити його і тому вона відштовхнула Лургера того вечора, як людину, яку пам'ятає вже доволі погано. І, наврядчи Лургер зможе хоч щось ще вдіяти.

..                                   

..                                   

..                                 

..                  

..                    

    Вони з'явились непомітно. Спочатку рискали серед гравців, наче щось винюхували, потім почали вже проявляти себе по повній.

    Одним ранком, коли ніхто не чекав, двоє кремезних хлопців забрали одразу трьох гравців. Один хлопець тримав одразу двох гравців за задні частини шиї, не даючи їм вирватись. Обидва хлопці щось гарчали своїм жертвам, але ніхто до кінця не міг зрозуміти, що саме вони казали.

     Запітуя, яка слідкувала за цим, відчувала, як усе всередині наче з ніг на голову стає. Чи були ці двоє хлопців тими, про кого казав той постраждалий? Та ні, останній наче казав, що боятись треба тільки одного. Але, може, це його люди? Тому зрозуміло, чому треба боятись того невідомого. Але навіщо це все? Заради чого? Щоб підкорити людей, доки відбувається така дивна річ з грою?