Глава тринадцята. За останній час.

   Запітуя знаходилась на сервері ще з ранку. Те, що сказав той гравець перед тим, як його забрали, змусило дівчину думати над тим, що він взагалі мав на увазі. Чи казав він взагалі про ту «організацію», яку створив Кинан? Але в той час, коли Запітуя побачила останнього, їй здавалось, що він хоче зробити якнайкраще. Все ж, такий час, що варто не гризтись один з одним, і ідея з об'єднанням звучала доволі непогано. 

    Але чи міг Кинан взагалі брехати усім, ховаючись за нібито бажанням усім допомогти? Все ж, буває таке, що людина робила вигляд, наче створює щось велике й хороше, а насправді змушує працювати на себе і не робить те, що обіцяв. Тим паче якщо враховувати, що і Запітуя, і можливо багато інших гравців бачили Кинана якщо не вперше, то вдруге і ще не встигли скласти про нього якусь думку.

    Коли Запітуя йшла по витоптаній стежці на агресивному сервері, вона помітила помітила, як двоє гравців з високими рівнями затискають дівчину з меншим. Звісно, зараз Запітуя вже не боялась знаходитись на подібних серверах - Лургер прислав їй багато алмазів, завдяки яким дівчина змогла підвищувати рівень вночі. Хлопець радив робити це саме в такий час, бо ті двоє гравців, які невідомим чином потрапили до їх світу все ще залишатись у них. Але думка про те, щоб підійти і допомогти дівчині, змусила Запітую легенько, майже непомітно здригнутись.

    Дівчина не була такою сильною, як Лургер. Вона не була впевнена, чи готова йти на такі ризики, особливо якщо врахувати, що хлопців двоє, а Запітуя не може відкрити панель особливих здібностей. Та й тим паче, дівчина не була певна, що та, на яку нападали, підтримає її і захоче відстояти власну гідність замість того, щоб втекти.

    Але все ж, Запітуя наважується зробити перший крок. Не дивлячись на страх, який з'явився десь внизу живота, дівчина сподівалась, що це дійсно хороше рішення і що колись вони зможуть подружитись. Все ж, мати друзів поза межами світу Лургера непогано, і ось знайшлась мить, коли Запітуя може обзавестись подругою.

    Запітуя різко збиває одного хлопця з ніг. Той падає з глухим невдоволеним «гех» і намагається швидше стати на ноги. Другий же, відволікшись від дівчини, пару секунд озирався по сторонах, наче чекав засідки, а потім все ж подивився під ноги. Але було вже пізно, Запітуя збила з ніг і його. Ставши біля голови хлопця, дівчина, не нахиляючись і при цьому намагаючись слідкувати за першим, мовила:

— Привіт, не дуже добре нападати на беззахисну дівчину. - На останньому слові Запітуя зробила акцент, натякаючи, що дівчат взагалі чіпати не варто.

    Вдаривши першого хлопця по ногах, а другому не давши встати, Запітуя швидко підбігла до потерпілої, і, схопивши за лапу - добре, що ця дівчина теж була доволі низькою, - повела геть. Доки вони йшли, Запітуя майже нічого не казала, прислухаючись до звуків довкола і придумуючи план проти тих двох хлопців, якщо вони захочуть їх переслідувати. При цьому Запітуя інколи могла згадувати слова Лургера про розміри, вагу та особливості супротивників, які можна використовувати проти них же. 

    Коли дівчата нарешті відійшли достатньо далеко від місця подій, Запітуя відпустила потерпілу і підняла погляд, щоб подивитись, який у дівчини нік. Котя. Важко дихаючи, Запітуя мовила:

— Сподіваюсь, це буде їм уроком хоча б в найближчий час. Ти як? Вони встигли тебе зачепити?

    Попри те, що дівчина не бачила ніяких видимих трамв чи ран, вона все ж хотіла, щоб Котя розповіла усе сама. Може, тоді вона зможе відчути себе хоч трохи в безпеці.

    Котя у свою чергу повільно помотала туди-сюди головою, і різко набрала повітря в легені, наче хотіла щось сказати, але швидко передумала. Коли вона на кілька секунд закрила очі, Запітуя дозволила собі роздивитись дівчину перед собою.

    Котя, схоже, була «поміссю» машини і кролика - Запітуя не знала, чи варто їй вже дивуватись таким дивним комбінаціям. Від машини у дівчини були колеса на доволі потужних лапах і могла бути товста шкіра, хоча Запітуя була невпевнена. Все інше у Коті було від кролика.

— Я сподівалась, що за весь час, доки мене тут не було, хоч щось зміниться. - У голосі Коті з'явився легкий сум. - Але я не думала, що гравці продовжать бути такими агресивними...

— О, ти тут не вперше? - Легке здивування змінилось у Запітуї цікавістю.

   Дівчині хотілось запитати щось про минулі версії гри, але вона не хотіла бачити на Котю. Все ж, вона, мабуть, вперше за останній час зайшла на сервер, боячись виходити зі свого світу - або просто розбираючись, що взагалі відбувається , - і тут на тобі, вже питають, якими були минулі версії.

— Вибач за таке питання... - Котя озирнулась по сторонах, наче когось шукала. - Але ти не бачила тут дівчат з ніками Цукерка, Темна чи Позава?

— Ні, вибач. Вони, мабуть, давно вже гру покинули і більше не заходили сюди.

    Коли Котя покинула сервер, попрощавшись, а Запітуя повернулась назад, у світ Лургера, вона помітила, як Оуш і Цунза про щось тихо розмовляють, нахиливши голови один до одного. Намагаючись бути непомітною, Запітуя підійшла трошки ближче і стала прислухатись. Вся інформація, яку могли видати ці двоє могла бути корисною.

    Але ні Цунза, ні Оуш не видали того, що щось надумували, хоча Запітуя не була впевнена, що її помітили. Та й натяків на це не було. Що ж, може, наступного разу.

    Знайшовши Лургера, Запітуя коротко переповіла йому те, що сталось в онлайні, а також додала момент з тими двома. На моменті, коли дівчина вимовила нік Коті, очі Лургера на секунд розширились, але він не перебивав подругу, послухавши усе до кінця.

— То, значить, її нвк - Котя, так? - Перепитав хлопець, коли Запітуя завершила розповідь.

— Так. А ти що, з нею знайом? - Поцікавилась дівчина.

— О, ще б пак. Це ж та дівчина, яка мені колись подобалась, але яку в реальності я не бачив ніколи.

    І, більше нічого не кажучи, Лургер зник, відправившись, щоб пошукати Котю на серверах. При цьому, вже в останню мить хлопець зрозумів, що навіть не попрохав Запітую послідкувати за цими двома. Тому він сподівався, що Запітуя все ж зробить це, а через пару хвилин пообіцяв собі, що вибачиться перед подругою за таку поведінку.