Глава сьома. День народження.

    Запітуя більше не відчувала себе настільки невпевненою, як на самому початку. Сили все більше зростали, а момент, коли вона зможе сама вийти в онлайн без страху, що хтось спробує напасти тільки наближався. І плювати, що дівчина не може використовувати особливі здібності. Лургер був дійсно правий - це не головне. Головне - знати, що хоче від тебе ворог, які тактики найчастіше він використовує і діяти, доки не стало надто пізно.

    Цього ранку Запітуя розбудила Лургера першою. Зазвичай, коли почались активні тренування і прокачка дівчини, саме Лургер будив Запітую. А зараз дівчина відчуваючи радість від того, що ось-ось досягне рівня у двадцять тисяч, вирішила не гаяти час і розпочати тренування трошки раніше.

— Ну чому так рано... - Застогнав трошки невдоволено Лургер, нарешті відкриваючи очі. Мабуть, не спав усю ніч.

   Запітуя тільки хмикнула і вийшла на вулицю, сподіваючись, що хлопець піде за нею, не захотівши ще трошки поспати. Лургер вирішив все ж не пропускати тренування, бачачи, що дівчина в хорошому гуморі.

— У тебе вже достатньо високий рівень для того, щоб ти могла тренуватись сама. - Продовжуючи трошки невдоволено жалітись, Лургер нарешті вийшов на вулицю.

    Під тренуванням хлопець мав на увазі практикування різних методик і битви з мобами. Зазвичай, подібні битви відбувались так: Лургер залишав мобам дуже мало здоров'я, а Запітуя їх добивала, з-за чого зростав її рівень. Зараз же дівчина могла це все провернути й без допомоги друга, їй просто не варто було заходити надто далеко. Але так не дуже цікаво.

— Ну ти ж не хочеш, щоб мене вбили, правда? - Запитала дівчина, слідкуючи за тим, як друг потягується після сну.

    Так, Лургер дійсно не хотів, щоб з дівчиною щось сталось. За ці кілька днів вони зблизились трошки більше, ніж хлопець на те розраховував. Може, «найліпшими друзями у цілому світі» вони ще не стали, але якщо у такому темпі пройде ще трохи, усе може бути.

— Звісно, що ні! - Заперечив Лургер. - Тому давай якнайшвидше почнемо тренування.

   Підчас битви з мобами, яка як завжди, йшла самою останньою, Лургер згадав, що у Запітуї сьогодні було день народження. Схоже, дівчина зовсім забула про нього. Хлопець не здивувався такому, бо якби й на нього звалилось стільки інформації про невідому гру і подій, які не дуже радують, він би теж забув про власне день народження.

    Тільки була невеличка проблема - Лургер зовсім не знав, що можна подарувати дівчині. Одяг тут був зовсім не потрібен, бо ніхто його не носив, а якщо й носив, то як аксесуар. Та й незручно це було - за все чіпляється і може сковувати рухи, що може тільки погіршити становище в битві.

    Приготування якоїсь їжі хлопець розглядав як можливий варіант. Але цей варіант повинен бути об'єднаним з іншим, більш масштабним варіантом. Бо в людському, не ігровому світі їжа на день народження йшла або після або до вручення подарунків. Тому треба було придумати щось ще. Щось, що могло би бути корисним і одночасно з цим сподобатись дівчині.

    Одразу після тренування Лургер кудись зник. Запітуя не знала, куди саме, та й не встигла запитати. Трошки образившись - все ж, після пропозиції про дружбу, Лургер намагався не зникати без попередження, - дівчина пішла до свого будинку і спробувала його ще трошки облаштувати. Після того, як Лургер допоміг їй побудувати цей будинок, Запітуя мало приділяла йому увагу, через що всередині майже нічого не було окрім саморобної кроваті і кількох гарних камінців, які дівчина знайшла підчас якогось тренування.

    Лургер тим часом зносив каміння і достатньо великі гілки, а потім об'єднував їх, роблячи великий, двоповерховий дім. Хлопець розпочав його за кілька днів до дня народження Запітуї. Мабуть, з того моменту, як вона сказала, що цей день буде зовсім скоро. Лургер хвилювався, що не встигне нічого зробити, бо почав працювати надто пізно, але конструкція була вже в принципі готова. Залишалось тільки відкоригувати пару моментів, і будинок був готовим.

    Звісно, до цього Лургеру довелось покликати Бананос на допомогу, щоб той приніс пару матеріалів і, як зміг, допоміг їх розмістити, при цьому не потрапляючи на очі Запітуї... Але будинок нарешті був зроблений під кінець дня.

    Його, до речі, Лургер вирішив розмістити на території своєї бази. Вона по міркам хлопця доволі захищена. Довкола ходить багато агресивних мобів з великими рівнями, але вони до сих пір не змогли пройти перший рівень захисту - рів з лавою. Далі, якби вони все ж пройшли, їх чекали б гострі колючки різних розмірів, які за секунду отруюють тих, хто тільки торкнеться їх. Ну і саме останнє - високі стіни. Їх Лургер побудував високими, щоб ні один моб без відома хлопця не потрапив на його базу.

    Коли хлопець почав будувати дім, він вважав, що самим найкращим місцем для цього буде саме його база. Все ж момент, коли Запітуя переїде ближче до хлопця повинен був настати, і, схоже, він ставав все ближче й ближче.

— Ну і куди ти знову пропав? - Задала питання Запітуя, яку Лургер знайшов у неї вдома і яка ще на диво не спала з легким докором у голосі.

   Все ж, дівчині до сих пір не дуже подобалось, що Лургер ось так кинув її після тренування. Вона хотіла зрозуміти, що сталось знову.

— Слухай, а ти взагалі пам'ятаєш, який сьогодні день? - Задав у відповідь питання Лургер.

   Тільки зараз Запітуя згадала, що сьогодні було її день народження. Цей день вилетів у неї з голови від слова зовсім.

— А, так. Сьогодні моє день народження. - Нарешті мовила дівчина.

— Ось. - Лургер злегка махнув хвостом, намагаючись не показувати, що знервований.

    Все ж, він не знав, як відреагує Запітуя на пропозицію переїхати ближче і жити на одній базі. Та й тим паче, чи сподобається їй побудований ним будинок, а чи вона скаже, що її минулий дім був куди кращим.

— Я хотів би привітати тебе і подарувати дещо.

    Десь всередині Запітуї з'явилось щось тепле від слів хлопця. У голові з'явились приємні думки про те, що б Лургер міг їй подарувати, але дівчина намагалась особливо не надіятись на масштабний чи «адекватний» подарунок. В теперішній ситуації на хоча б маленьку приємну дрібницю треба ще сподіватись і богам молитись.