12

Дівчина проходила повз незчисленні майстерні. В одних виготовляли одяг, в інших пекли хліб. За рогом знаходився переповнений смітник, біля якого виросло ще півтори купи сміття, та на стіні за баками, мов знущання висів постер: «ми за чисті провулки та сортування сміття». У пакетах порсалися голуби та щури, зовсім не лякаючись один одного.

А на сусідній вулиці, між завалами пластикових пляшок, був вхід до темного приміщення, в якому подрібнювали та переробляли пластик, щоб продати на заводи. На перехресті Нікса ледве не задихнулася від чорного диму, який валив з вулиці. Вона не стала зʼясовувати що горіло і чи було це заплановано, а стрімко побігла вперед.

Нарешті, вона пірнула в затишну напівтемряву підземки. Запах плісняви та вапна був для неї звичним і навіть асоціювався з чимось безпечним.

Нікса насунула затулу на очі та дивилася під ноги, оминаючи пасажирів, які теж чекали на прибуття потягу.

Попри те, що сталося вранці. Попри жах від усвідомлення, що їх знайшли на Околиці, а за нею гналися озброєні силовики, зараз Нікса спробувала поринути думками у світле майбутнє. Принаймні після того як в їх з Лайтом житті зʼявився Лідер, вона вірила, що таке майбутнє дійсно може бути. Те, в якому людям з Нетрів не доведеться дихати постійним смородом, а буде можливість переїхати в нормальні будинки, біля яких розташуються дитячі майданчики та лікарні. Якщо корпорації припинять викачувати з міста гроші, усі обіцянки Канцлера можуть стати правдою. Тільки б на місце керівника міста, нарешті призначили когось з Житлових районів! З нормальних людей, а не тих зажерливих центральних мешканців!

З темної пащі туннелю вискочив потяг. Він виштовхнув перед собою повітря, просочене запахом грибів та вологості, видав верескливий звук гальм і з металевим гуркотом відкрив двері.

Нікса заскочила у вагон, швидко пробігла до його кінця та сіла в кутку. Озирнулася, але не побачила нікого підозрілого, та знову поринула у фантазії, варто було лиш потягу рушити вперед.

Нікса уявила, що брату вдасться зробити той чіп, який просив Лідер. Тоді в них буде влада над тими, хто носить у собі імпланти. Так, звісно, вони одразу ж почнуть шукати захист, але план Лідера був дуже продуманим. Нікса не знала деталей, бо той Лідер був ще й обережним. Кожну деталь його плану виконувала окрема людина. А в назначену годину комусь треба буде зібрати увесь цей пазл докупи.

І тоді Центр паде.

Нікса була дуже рада, що хоч і через брата, але може доторкнутися до такої події. Може стати причиною загибелі корпорацій та створення нового світу. Зможе зробити для рідних Нетрів життя кращим.

Дівчина прикрила очі, уявляючи як її знайомі будуть вітати її, коли все здійсниться. Тепер не тільки Лайт буде генієм, а й вона стане героїнею. Коли мешканці Нетрів нарешті отримають можливості і права, все стане набагато краще!

Замріявшись, Нікса ледь не пропустила зупинку. Вискочила з вагона в останню мить.

Вона дісталася їх будинку, привіталася з жінками, що сиділи просто на тротуарі поряд з парадним та піднялася сходами на третій поверх. За дверима навпроти голосно плакала дитина і несамовито кричала жінка, розмовляючи по відеозвʼязку. Нікса лиш скривилася та увійшла до квартири. Її погляд одразу впав на стійку для взуття, і від несподіванки дівчина навіть здригнулася. Кросівки її брата зникли. Лайт так рідко виходив з дому, що першою думкою Нікси стало, що їх обікрали. Вона скоріше побігла вперед, зазирнула до кімнати Лайта. Тут зовсім не було місця, всю маленьку кімнату займала шафа, що стояла біля стіни, та диван, який знаходився навпроти. Місця вистачило лиш, щоб вмістити компʼютерний стіл та залишити вузький прохід до вікна. Брата у кімнаті не було. Тільки його домашні речі були недбало скинуті на диван.

Нікса кинулася до ванної, потім на кухню, але квартира виявилася порожньою.

Лайт повернувся додому, коли за вікнами вже стало темно. Їхню вулицю освітлювали декілька саморобних ліхтарів. Нікса вибігла в коридор зі своєї кімнати і накинулася на брата, який навіть не встиг зняти взуття:

- Де ти був? Я переживала! Чому нічого не сказав мені?

- Тихіше, Нікі, - попросив Лайт, нагинаючись, щоб послабити шнурівку на кросівках. Його світле волосся впало на обличчя, прикриваючи погляд блакитних очей. Лайт був схожий на свою сестру, як день схожий на ніч. Випадковий перехожий ніколи б не зрозумів, що високий широкоплечий чоловік і маленька надто худорлява чорнява дівчина кревні родичі. Лайт здавався молодшим за торговця, якого сьогодні бачила Нікса у районі Чорноброди. Вона вважала брата привабливим і досить часто казала йому, що час вже завести дівчину. Але Лайт лише відмахувався від таких розмов.

- Мені просто треба було декуди сходити.

Він відштовхнув ногою взуття, а потім подивився на двері, наче перевіряв чи достатньо вони міцні. Навіть потягнувся та накинув ціпок для більш надійного захисту. Нікса здивовано спостерігала за цим. Адже її неуважний брат часто взагалі забував закрити двері.

- Ти навіть не спитаєш, що трапилося сьогодні на Околиці? - обурено спитала дівчина. Лайт зітхнув та подивився сестрі в очі:

- Я знаю, що там сталося, - прошепотів він. Нікса здивовано підняла одну брову, а брат кивнув їй на двері своєї кімнати: - Мені треба дещо тобі показати.

Дівчина здивовано дивилася на брата, не розуміючи від чого він поводиться так дивно. Очі його бігали зі сторони в сторону, на лобі зʼявилася велика зморшка задумливості, а руки він ховав у кишенях. Не дивлячись більше на сестру, він пройшов до кімнати по напівтемному коридору, увімкнув світло. Натиснув на кнопку живлення і на компʼютерному блоці замиготіли дві діодні лампочки.

Нікса пройшла слідом за Лайтом. Сіла на краєчок дивану, насупилася, очікуючи пояснень. І нарешті вона їх дочекалася. Спочатку брат активував «глушилки», які використовував для захисту від непроханих слухачів, а потім зняв зі свого запʼястя розумний годинник та протягнув його дівчині:

- Сьогодні я розповім тобі як саме працює чіп. І навчу ним користуватися.