9

Келлену вдалося покинути Нетрі, не привертаючи увагу. Брудні райони, де люди жили разом із щурами та самі нагадували цих тварин, залишилися позаду.

Офіцер попрощався з думкою про сон цієї ночі й одразу подався до Айзека. Адже у тій маленькій квартирі на третьому поверсі справді щось було. Декілька трупів чоловіків з банди Гадюк у звичайному будинку Техно-Блоку могли говорити лише про те, що всередині знаходилося дещо цінне.

У існування якогось крутого чіпа, який шукав Айзек, Келлен, як і раніше, не вірив.

Була ймовірність того, що якийсь жартівник із даркнету просто підставив мешканців цієї квартири. Люди купилися на легенду про рідкісний чіп, і здійснили наліт.

Але все ж була невелика ймовірність, що відомості від інформатора не порожній звук.

Келлен зупинився на світлофорі. Він відкинув каптур худі, вирівнявся. За його спиною миготіли неонові написи, дороги освітлювали яскраві ліхтарі. З клубу, що розташувався на перехресті, можна було почути приглушену музику. На стінах блимала реклама чи висіли попередження: не палити, об'їзд, проходу немає. Центр жив і вдень і вночі, іноді здавалося, що вночі він навіть стає гучнішим. Тихі машини з електродвигунами пролітали повз, а над дорогою розташувалася одна з ліній монорельса. Потяг на магнітній підкладці завдовжки три вагони проїхав на висоті семи метрів. Над головою офіцера дзижчав дрон-доставник, а поруч зупинилася дівчина в короткій фіолетовій спідниці. На її зап'ясті було видно нову модель годинника, який крутили у рекламі по всьому Центру. Його вартість перевалювала за чотири місячні зарплати Келлена. Він відзначав це від нудьги, доки чекав потрібного кольору світлофора. Дівчина хитала головою в такт музиці, яку слухала через навушники-черепашки. Її коротке ідеально-рівне темне каре підстрибувало в такт.

Офіцер несподівано подумав, що вона дуже схожа на дівчину, яка дивилася на нього з підвіконня квартири на третьому поверсі. Вони приблизно ровесниці. Ось тільки на цій дівчині годинник, за вартість якого в Нетрях можна жити кілька років.

Незнайомка обернулася, помітивши погляд Келлена, глянула на нього зневажливо. Звичайне худі та спортивні штани приховували всі переваги фігури офіцера, і не додавали йому статусу. Дівчина підняла верхню губу  і відвернулася.

Келлен теж відвів погляд.

Ні, все ж дівчата були зовсім не схожими. Ця виросла в Центрі та звикла оцінювати всіх за зовнішнім виглядом і платоспроможністю, а обірванка не соромилася одягнути стару чоловічу футболку і стрибнути у вікно, якщо раптом у квартиру увірветься поліція.

Нарешті, Келлен дочекався потрібного світла і подався далі до знайомого будинку.

Тихий швидкісний ліфт доставив його до апартаментів, а на порозі зустрів знайомий робот. Сріблястий циліндр знову привітався і згідно з протоколом запропонував випити. Келлен відмовився і подався до ігрової кімнати Айзека, але назустріч йому вийшов сам господар апартаментів.

- Ну що? - поцікавився він, невідривно розглядаючи щось у планшеті.

- Квартиру за тією адресою підірвали, - Келлен уважно дивився на друга. Той здивовано кліпнув, погляд його втратив усвідомленість. Потім Айзек повільно підняв голову.

- Як це підірвали? - хрипким голосом спитав він.

- Вибухівкою, - Келлен не збирався згладжувати кути. - Винесли двері, перевернули все до гори дриґом. Можливо, когось убили. І підірвали у приміщенні вибухівку. Що саме це було сказати не можу. Я не вмикав імпланти.

Айзек задумливо склав губи трубочкою. Скосив очі праворуч, розмірковуючи. Келлен чекав, але нетерпляче косився у бік ігрової, звідки долинав звук гри: шум двигунів, свист вітру, звуки ударів металу об метал і голоси інших гравців.

- Отже, мій чіп вкрали?

Просте запитання Айзека несподівано вивело Келлена з рівноваги. У цих словах звучало таке розчарування і буденність, ніби Келлен мав вийти в сусідній магазин і купити пиріг, якого несподівано не виявлося на поличках.

- Я гадки не маю чи був там взагалі якийсь чіп, - процідив Келлен крізь зуби, стримуючи злість. - Але там точно були люди з банди Гадюк. І добре, що вони були мертвими, коли я прийшов. Інакше мені довелося б застосовувати зброю, або гірше за те - включати імпланти.

- Сподіваюся, ти був не з табельним стволом? - гидливо уточнив Айзек. Келлен скривився:

- Звичайно, ні. Видай мені всю інформацію на ту людину, яка надала тобі інформацію про чіп.

Айзек кивнув з важким зітханням.

- Я відправлю тобі всю інформацію. До речі, дивись. Скажи, які кращі?

Він повернув екран планшета до Келлена. Дві 3D моделі золотих запонок повільно оберталися навколо своєї осі, дозволяючи порівняти їх. Келлен навіть не став дивитися на ціну.

- Не знаю які підійдуть під новий костюм, - Айзек наче миттєво забув про чіп. Він з надією глянув на друга і той відповів, не замислюючись:

- Перші, - потім глянув у бік ігрової: - Дозволь мені поговорити з твоєю іграшкою.

- Навіщо? - Айзек збільшив зображення запонок і почав крутити їх, розглядаючи уважніше. - Ти її налякав сьогодні.

- Мені треба спитати в неї дещо, - Келлена вже дістав цей нескінченний день. Незабаром над містом підніметься сонце, а він навіть не дістався ліжка. З його тону Айзек зрозумів, що краще не сперечатися. Заблокував планшет і поклав на підставку свого робота, потім обернувся до ігрової та крикнув:

- Ненсі, підійди, будь ласка.

- Але гра ... - спробувала заперечити дівчина.

- Негайно! – підвищив голос Айзек. Тієї ж миті почувся звук кроків. Келлен обернувся до іграшки та збентежено завмер. Побачивши офіцера, дівчина злякано стиснулася, обійняла себе рукою поперек живота і сповільнила крок.

- Це не та дівчина, яка була в тебе раніше, - сказав Келлен, розглядаючи іграшку. У неї був викривлений ніс, ніби від перелому, тонкі потріскані губи та чорне волосся, зібране в довгу косу. І нічого спільного вона не мала з тією, яку він бачив раніше. На нього дивилися карі очі незнайомки, замість тих льодовито-блакитних, які майоріли в думках.