8

Келлен рефлекторно закрив обличчя рукою, щоб захистити очі. Крізь пальці він побачив, як далі по вулиці з вікон квартири на останньому поверсі триповерхового будинку вилетіло скло. Почувся гучний дзвін. З усіх отворів повалив чорний дим.

За мить на вулиці здійнявся крик. Жінки, що сиділи просто на асфальті біля цього будинку, перебираючи старі тканини й ганчірки, швидко підхопилися на ноги, заголосили та мерщій побігли геть. Але далеко вони не втекли. Зупинилися за кілька метрів, зацікавлено намагаючись зазирнути у вікна. Із сусідніх будинків вискакували люди, перегиналися через підвіконня або вибігали на балкони в домашньому одязі.

Келлену вистачило однієї хвилини, щоб побачити, в якій саме квартирі стався вибух, ще за хвилину він зрозумів, що це саме те приміщення, куди йому потрібно було зайти за дорученням. Офіцер швидше кинувся вперед. Він заскочив у під'їзд, стіни якого, як дика лоза, прикрашали численні сплутані дроти. Великими стрибками подолав перший сходовий проліт, коли зверху почулася стрілянина. Келлен завмер. Скрипнули двері. З квартири третього поверху в під'їзд вибігла якась жінка. Вона заволала, просячи допомоги, і кинулася сходами вниз. Притискаючи до себе маленьку дитину, яка несамовито плакала, вона так швидко промайнула повз офіцера Таємної Поліції, що той вважав за краще притулитися до стіни та лише окинути поглядом її старий, забруднений жиром халат і сині капці.

Після трьох пострілів стало тихо. Келлен поклав пальці на руків'я пістолета, але не став його діставати. Тримаючись ближче до стіни, він швидко подолав останній сходовий проліт. Двері в потрібну квартиру виявилися вибиті. Вони лежали у вузькому темному коридорі. Між мішками з якимось мотлохом і стіною, на якій висіла стара карта світу, здається, ще довоєнних часів.

У квартирі був жахливий гармидер, ніби тут відбувалася бійка. Келлен усе ж дістав пістолет. Він намагався рухатися якомога тихіше, просуваючись вперед темною маленькою квартиркою. Якщо його житло здавалося маленьким порівняно з апартаментами Айзека, то в цій щурячій норі взагалі неможливо було жити навіть одному. Але судячи з кількості взуття, мешканців було щонайменше троє.

У першій кімнаті Келлен знайшов тіло чоловіка. Незнайомець лежав обличчям донизу на старому поїденому міллю червоному килимі. Офіцер швидко оглянув тіло, виявивши на руках татуювання зміїних голів.

Але найгіршою знахідкою була кобура на поясі. Порожня.

Ззаду пролунав скрип. Келлен різко обернувся, зняв пістолет із запобіжника і рушив у коридор. Відмовився від привабливої думки активувати імпланти, щоб вони не подали сигнал у головний штаб. Адже це не тільки означатиме, що керівництво дізнається про його місцеперебування, але й умільці Нетрів зможуть випадково перехопити сигнал. А серед них надто багато тих, хто готовий пополювати на людину з модифікаціями.

У міжкімнатному коридорі все ще нікого. Але з боку вибитих дверей чути голоси. Можливо, це сусіди. Буде гірше, якщо приїхала поліція. Хоча, у Нетрях остання працювала вкрай погано. Охоронці порядку воліли приїжджати пізніше за всіх, щоб випадково не потрапити під руку бандам, агресивним наркоманам або найманцям.

Усе ж затримуватися у квартирі було небезпечно. Існував ризик зіткнутися з мародерами, якщо це житло нікому захистити. Тому Келлен рішуче зробив два кроки вперед та зазирнув у наступний дверний отвір.

У цій кімнаті стояв комп'ютер і два монітори на маленькому столі. Під стелею висіли два роутери. Через комп'ютерний стіл і геймерський старий стілець, невеличкий обдертий кішкою диван і дві шафи, забиті всіляким мотлохом, у кімнаті взагалі не було місця. Так ще і єдине вільне місце на підлозі між дверима і вибитим вікном, займало чоловіче тіло. Келлен лише відзначив відсутність дихання, величезну діру в грудях і татуювання зміїних голів, а потім подивився на дівчину.

На підвіконні, збираючись стрибнути вниз, завмерла дівчинка. На вигляд їй було років сімнадцять. Коротке темне волосся тріпав вітер, широка чоловіча футболка не могла приховати її худорлявість. Незнайомка злякано завмерла, побачивши Келлена. В її великих темних очах відбився справжній жах.

Люди на мить завмерли, опинившись по різні боки однієї маленької кімнати, а потім одночасно оговталися. Дівчина направила на Келлена пістолет і вистрілила. Офіцер ухилився легко, адже дівчина навіть не цілилася, просто спрямувала дуло приблизно в бік дверей. Але стріляти у відповідь він не наважився.

- Стій, почекай! - спробував він затримати її, але незнайомка вискочила назовні.

Келлен за один стрибок опинився біля вікна. Визирнувши, побачив, що дівчина приземлилася на дах прибудови, по ньому швидко пробігла до вікон сходового прольоту сусіднього десятиповерхового будинку. На рівні другого поверху ніби спеціально було відсутнє скло.

Келлен побачив як дівчина зникла в сусідній будівлі, а потім озирнувся на всі боки. Шафки столу лежали на підлозі, а на старому ламінаті був розсипаний увесь їхній вміст. На столі біля моніторів панував повний бардак. На дивані лежали якісь речі.

Офіцер сумнівався, що ця дівчинка могла щось знати про чіп, вона була більше схожа на безпритульну. Тому він не кинувся за нею в погоню. Але й знайти те, про що взагалі не мав ані найменшого поняття, у цьому безладі йому теж не видавалося можливим.

Келлен вийшов у коридор, маючи намір зайти на маленьку кухню, звідки все ще валив дим. Саме там стався вибух.

Але раптом зі сторони вибитих дверей у спільний коридор почулося:

- Пропустіть! Працює поліція! Звільніть простір.

Келлен вилаявся крізь зуби.

Поліція Нетрів нічого йому не зробить. Але доведеться представлятися їм, а потім писати рапорт. Кинувши ще один погляд на двері кухні, Келлен розвернувся і, під звук важких кроків поліції та їхні вітальні вигуки, кинувся до вікна. М'яко приземлившись на дах прибудови, він повторив маневр дівчини, стрибнувши у вікно сусіднього будинку.