5

- Стій! - інстинкти спрацювали надто швидко. Келлен крокнув вперед, схопив іграшку за руку та притягнув до себе. Вимогливо вдивився у перелякані очі. Дівчина ошелешено завмерла, не намагаючись вивільнитися, і навіть забула дихати.

- Гей, Келлене! - Айзек кинувся до товариша, вчепився в його руку, але навряд чи він зміг би розімкнути пальці офіцера. - Брате, ти зіпсуєш мені гравця! Пусти ж її!

На останніх словах Айзек ляснув товариша по плечу і це привело того до тями. Він відпустив дівчину та випрямився. Айзек одразу підштовхнув Ненсі до дверей. Вона нажахано дивилася на співробітника Таємної Поліції. Притиснула руку до грудей і повільно задкувала.

- Іди на кухню! - крикнув на неї Айзек. Дівчина зойкнула, підстрибнула на місці, а потім стрімко розвернулася і побігла в коридор.

Келлен уважно дивився їй услід. Помилки бути не могло. Це була та ж дівчина, яку він власноруч застрелив. Але як?

- Ну і що трапилося? - обурено впер руки в боки Айзек. - Ти чого на іграшку кинувся? Мені варто викликати для тебе кількох охочих дівок?

- Обійдуся, - процідив крізь зуби Келлен. - Просто я сьогодні вже бачив цю… Ненсі?

- Ненсі, - підтвердив Айзек все ще спантеличено роздивляючись друга: - Де ти міг її сьогодні бачити? Іграшка вже кілька днів не виходила з моєї квартири.

- Ти в цьому впевнений? - підозріло поцікавився Келлен, уважно прислухаючись до того, що відбувається у квартирі. Почув шурхотіння робота-прибиральника в спальні, тихе дзюрчання водного фільтра, але дівчина десь принишкла так, що не видавала ні звука. Можливо, закрилася у ванній.

- Звісно впевнений! - Айзек вказав кривим пальцем під стелю, де висіла камера. - Я ж завжди контролюю своїх чемпіонів! А ти зараз їй ледве руку не зламав! Я ж знаю ваші сили. Таку тендітну дівчину ти двома пальцями переламаєш! То ти поясниш свою поведінку чи ні?

Келлен задумливо опустив погляд. В памʼяті сплив образ дівчини з блакитними очима, свіже повітря і тиша Околиці, а потім звук пострілу й багряна кров, що розтікалася під ногами. І як він взагалі зумів не забруднити одяг?

- Я впевнений, що бачив сьогодні цю дівчину на Околиці, - вимовив Келлен. - Або ж це була її точна копія.

- Копія? - Айзек розгублено відсахнувся. Склав губи трубочкою, як робив завжди, коли про щось міркував. - Але навіщо комусь її копія? Ненсі звичайна людина. В неї немає ні модифікації, ні якихось цікавих генетичних мутацій.

- От і я не розумію. Де ти кажеш узяв її?

- Знайшов її серед асистентів. Раніше жила в Техно-Блоці. Її матір змогла вибороти для дочки трохи краще місце роботи. Ненсі пощастило, що я помітив її і забрав. 

Келлен не вважав за щастя стати чиєюсь іграшкою. Але він кивнув, приймаючи таку відповідь, і запитав більш прискіпливо:

- І ти впевнений що весь час вона була тут і нікуди не виходила?

- Звісно впевнений! - змахнув руками від розпачу Айзек. - Я не офіцер Таємної Поліції, але за однією дівчиною можу простежити, Келлене! Не вважай мене останнім бовдуром!

- Добре, - офіцер відступив, залишаючи основні свої питання без відповіді. Бо розумів, що Айзек не зможе допомогти йому розібратися в тому, що відбулося насправді. Слідувало швидше розібратися з ділом та поїхати додому, щоб переглянути записи з Околиці та порівняти з образом цієї дівчини. Айзек буде тримати іграшку при собі ще кілька тижнів точно, а, якщо пощастить, то і кілька місяців, поки вона йому не набридне. І можна не переживати, що вона втече.

- То що за справа в тебе була? - нагадав Келлен. Айзек пригладив волосся долонею, розправив плечі та повідомив:

- Треба забрати для мене один чіп у чорних майстрів.

Келлен повільно присунув ближче до себе ігрове крісло та опустився в нього. Підняв ліву брову, перепитуючи:

- Ти хочеш, щоб я поїхав у Нетрі через якийсь чіп?

- Не через якийсь! - завзято кинувся на захист своєї ідеї Айзек. - Я знайшов людей в даркнеті, які обговорювали чіп, що зможе ламати інші системи.

- В даркнеті обговорюють і не таке, - пирхнув Келлен, майже втративши інтерес до справи. - Окультисти там продають код від Найпершої програми запуску світу. Ми не можемо контролювати усіх психів.

- Але це не просто слова, - Айзек звузив очі, починаючи злитися. Келлен стиснув зуби і кивнув, виказуючи бажання продовжувати слухати розповідь друга. Той задоволено посміхнувся і скоріше заговорив: - За допомогою деяких людей та не найзаконніших методів я дізнався де знаходиться людина, яка виготовила чіп. Зараз його шукаю не тільки я, а тому діяти треба дуже швидко. Тобі треба негайно поїхати у район Техно-Блоку. Я напишу адресу і…

- Тобто ти його навіть не купив? - Келлен збентежено спостерігає за тим, як Айзек закачує рукав та натискає пальцем на сенсорний екран годинника.

- Ні, - він знизав плечима і скривився, ніби ображена дитина: - Та людина не хоче нікому нічого продавати. А мені потрібен цей чіп.

- Навіщо? - Келлен запустив руку у волосся, не розуміючи що собі взагалі вигадав Айзек і який пристрій міг його зацікавити настільки, щоб підбивати на це співробітника Таємної Поліції.

- Я посперечався з другом, - видихнув Айзек, впав на крісло поруч та відкинувся на спинку: - Мені потрібно виграти наступні змагання. А в нього досвідчений гравець. Мені треба трошки… трошки змухлювати.

Келлен осудливо схилив голову набік. Айзек одразу ж змахнув руками:

- Від цього залежатиме моя репутація в геймерських колах! Тобі не зрозуміти, Келлене.

- Ти правий, - офіцер піднявся з місця і подивився на друга зверху вниз: - Витрати час на підготовку своєї іграшки, а не довіряй даркнету. Якби там був якийсь чіп, то охорона корпорацій, або ж Таємна Поліція його б вже вилучили. Та ніхто про таке навіть не говорить. І я не буду витрачати на це час.

Келлен вже розвернувся, щоб вийти в коридор. Думками він вже заходив до своєї квартири та вмикав екран, на який виведе зображення ранкового рейду. Але Айзек підскочив до нього збоку і притримав за лікоть: