2

Звіт про рейд на Околицю вийшов не зразковим. Один із підлеглих Келлена отримав поранення, а друга група не змогла схопити кількох повстанців. Офіцерові довелося вислухати невдоволення його прямого начальства та погодитися із зауваженнями. Останні були необґрунтовані на думку Келлена, адже у нього немає загального доступу до всіх нейрочіпів команди, щоб він міг особисто контролювати думки та дії кожного, а тому він не вважав себе винним у неуважності підлеглого. Але сперечатися з начальством він не став. Подав рапорт, підтвердив цифровим підписом власні аудіопоказання, та відключився від відеозв'язку.

Відкинувшись на спинку стільця, він витяг ноги та заплющив очі. У його маленькому кабінеті вміщався лише стіл та два стільці. Один для нього, другий - відвідувачу. Тому витягнути ноги високому Келлену вдавалося лише тоді, коли він був у приміщенні один.

Перед внутрішнім поглядом раз у раз спливало обличчя дівчини, лід її очей ніби зачепив щось у мозку офіцера. Він відганяв видіння золотого волосся і рота, що злякано відкрився, але воно поверталося з незбагненною завзятістю. І Келлен вперше пошкодував, що не може просто піти та попросити видалити непотрібний спогад. Бо це робили лише у випадках, визначених протоколом.

Кабінет наповнив неприємний звук оповіщення. Келен розплющив очі й сів рівно. Змахнув з екрана нагадування про ліки та потягнувся до ящика столу. Незабаром на долоні лежали дві таблетки, одна жовта, друга біла. Обидві були страшенно гіркі, але офіцерові знову було ліньки йти до кулера за водою. Тому він просто закинув їх у рот і проковтнув.

За хвилину спина чоловіка напружилася, ноги віднялися, шия задеревеніла. На мить здалося, що лопатки мимоволі потяглися одна до одної, а ребра ось-ось тріснуть. Але відчуття зникло за мить і м'язи знову розслабилися. Келлен розім'яв плечі та підвівся з місця. Він пам'ятав – чи йому тільки здавалося – як він відреагував уперше на дію препарату Z3. Подумав, що його отруїли, або підсунули щось заборонене, замість пігулок. Він встиг покритися холодним потом і попрощався з життям, а потім усе минулося. Часто новачків не попереджали про те, як діє препарат, і старші любили дивитися на перелякані обличчя новобранців.

При вступі на службу до силових структур корпорацій, або до Таємної Поліції, тіло зміцнювали спеціальними імплантами, які підвищували витривалість, силу, координацію та швидкість. Але від них був один побічний ефект, вони не були досить безпечними, а тому доводилося щодня приймати ліки, які допомагали організму глушити та виводити токсин, який міг просочитися із плат.

Наступний сигнал повідомив Келлену про дзвінок його друга. Говорити не хотілося, тому офіцер відключив звук і кілька секунд просто дивився на знайомий аватар. Але друг не збирався здаватися і класти слухавку, тоді Келлен нарешті прийняв виклик.

- Слухаю, - сказав офіцер, ніби в нього був денний ліміт на використання слів. Динамік заговорив бадьорим голосом Айзека:

- Келлене, брате, мені потрібна твоя допомога. Скоріше приїжджай до мене.

- Якщо у тебе у квартирі знову п'яна оргія, то краще викликати когось іншого, - скривився Келлен, застібаючи куртку. Він за звичкою оглянув кабінет, хоча майже не носив із собою жодних особистих речей, і вийшов у світлий коридор, попрямувавши повз численні двері у бік ліфта.

- Ні, Келлен, - в голосі Айзека з'явилася гидливість, ніби офіцер зараз розмовляв із проповідником, а не пиякою та ігроманом. - Я зовсім один. Точніше з Нессі.

- Хто така Нессі? - швидко уточнив Келлен за старою звичкою або з одвічного бажання все контролювати. Айзек відповів спокійно:

- Моя іграшка. Взяв позавчора. У неї чарівні руки, ніби створені спеціально для джойстика. Приїдеш, познайомлю тебе. Тільки давай швидше, справа дійсно термінова.

Остання фраза була сказана діловим і розважливим тоном, який абсолютно не сподобався Келлену, і він ще раз спробував дізнатися, що саме від нього потрібно:

- Якої допомоги ти від мене очікуєш?

- По телефону сказати не можу, - відрізав Айзек, починаючи злитися. - Їдь до мене, Келлен. Негайно. Не примушуй мене нагадувати, що ти зараз перебуваєш на цій посаді лише завдяки мені!

Виклик завершився.

Келлен відсторонено привітався з колегою, що проходив повз, і увійшов у ліфт. За ним усередину вповз робот-прибиральник, байдуже натиснув потрібний поверх і влаштувався в кутку. Двері зачинилися і кабіна поїхала вниз, щоб зупинитись на один поверх нижче. Робот діловито виповз у коридор і поїхав у своїх справах.

Келлен проводжав машину байдужим поглядом, і йому раптом спало на думку, що він, напевно, схожий на цього робота. Йому видають завдання, він виконує їх  і завжди намагається зробити справу якомога «чистіше».

А ще в Келлені теж повно електроніки.