Після того, як Влад зробив пропозицію, їхнє життя наповнилося новими емоціями та хвилюванням. Підготовка до весілля стала для них спільним проектом, який зміцнив їхні стосунки ще більше. Вони разом обирали дату, місце проведення, запрошення та всі деталі, які робили цей день особливим.
Міка мріяла про весільну сукню, яка підкреслить її красу, а Влад уявляв, як виглядатиме в класичному костюмі. Вони обговорювали свої мрії про весільну церемонію, і кожен з них хотів, щоб цей день став незабутнім.
Нарешті настав великий день. Сонце яскраво світило, а небо було безхмарним, коли Влад стояв біля вівтаря, чекаючи на свою наречену. Його серце билося швидше від хвилювання, адже він знав, що сьогодні цей день стане початком нового етапу в їхньому житті.
Коли Міка з’явилася в своїй чудовій весільній сукні, Влад не міг відвести від неї погляду. Вона була прекрасна, і в її очах світилося щастя. Коли вони зустрілися біля вівтаря, світ навколо них зник — залишилися лише вони двоє.
Під час церемонії вони обмінялися обітницями, обіцяючи любити і підтримувати один одного в радості і в горі, у здоров’ї та в хворобі. Кожне слово, сказане ними, було сповнене щирості і глибоких почуттів.
— Я обіцяю бути поруч з тобою в усіх твоїх мріях і прагненнях, — сказав Влад, його голос звучав впевнено.
— І я обіцяю любити тебе безумовно, — відповіла Міка, її очі сяяли від щастя.
Коли священик оголосив їх чоловіком і дружиною, Влад і Міка обнялися і поцілувалися, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон. Це був момент, який вони обидва чекали, і він став символом їхньої безмежної любові.
Святкування продовжилося на прийомі, де їхні близькі та друзі зібралися, щоб поділитися радістю цього дня. Сміх, танці і щасливі обличчя оточували їх, і Влад з Мікою відчували, що це лише початок їхнього спільного життя.