Розділ 13: Різдвяні свята

Пройшло чотири місяці з моменту, коли Міка, Ліза, Саша та Влад стали студентами. Вони вже звикли до університетського життя, але наближення різдвяних свят принесло нові емоції та спогади про домівку. Ліза та Саша вирішили поїхати до рідних на свята, тоді як Влад залишився в університеті, адже у нього не було можливості поїхати додому.

— Я так скучила за родиною, — сказала Ліза, збираючи речі. — Сподіваюся, що святкування буде таким же теплим, як завжди.

— Я теж, — відповів Саша, допомагаючи їй. — Але ми повернемося з новими силами.

Міка була зайнята підготовкою до важливої презентації, яку потрібно було завершити до відпустки. Вона відчувала тиск, адже хотіла показати свої найкращі роботи. Коли Ліза та Саша вирушили, Міка залишилася в університеті, відчуваючи себе самотньою.

— Я б хотіла, щоб ти поїхала з нами, — сказала Ліза перед від’їздом. — Тобі потрібно відпочити.

— Я знаю, але я не можу. Мені потрібно закінчити цю презентацію, — відповіла Міка, зітхаючи.

Влад, який залишився в гуртожитку, також відчував себе самотнім. Він не знав, куди йти на свята, і це викликало у нього тривогу. Але раптом йому спала на думку ідея — провести різдвяні свята з Мікою. Це був чудовий шанс стати ближчими, а також підтримати її в цей важкий час.

— Чому б тобі не залишитися зі мною? — запропонував він, коли зустрівся з Мікою в університеті. — Я можу допомогти тобі з презентацією.

Міка здивувалася, але в її серці спалахнуло тепло від його пропозиції.

— Це звучить цікаво, але я не хочу заважати тобі, — відповіла вона, намагаючись виглядати стримано.

— Ти не заважаєш. Я насправді хочу провести час з тобою, — сказав Влад, його голос звучав щиро.

Міка замислилася. Вона відчувала, що між ними існує особливий зв’язок, і можливість провести свята разом з Владом здавалася привабливою.

— Добре, я залишуся, — погодилася вона, усміхаючись. — Але тільки якщо ти готовий допомогти мені з презентацією.

— Звичайно! — відповів Влад, його голос звучав радісно. — Це буде весело.

Коли вони повернулися до гуртожитку, Влад почав готувати кімнату до свят. Він прикрасив її гірляндами, поставив невелику ялинку та підготував смачні закуски. Міка спостерігала за ним з усмішкою, відчуваючи, як у її серці розквітають нові почуття.

— Ти справжній майстер з прикрашання! — сказала вона, сміючись.

— Я просто намагаюся створити святкову атмосферу, — відповів Влад, його очі світилися від радості.

У перший вечір свят вони вирішили подивитися різдвяний фільм. Міка принесла попкорн, а Влад підготував гарячий шоколад. Вони влаштувалися на дивані, і між ними виникла особлива атмосфера.

— Я не можу повірити, що ми святкуємо Різдво разом, — сказала Міка, усміхаючись.

— Я теж, — відповів Влад, його голос звучав тихо. — Це особливий момент.

Під час перегляду фільму Міка відчула, як між ними наростає напруга. Вона сиділа поруч з Владом, і їхні плечі торкалися. Кожен погляд, кожен рух створював особливу атмосферу, в якій вони обидва відчували бажання бути ближчими.

— Мені подобається бути з тобою, — несподівано зізналася Міка, її голос звучав тихо.

— І мені, — відповів Влад, його погляд був серйозним. — Ти для мене багато значиш.

Міка відчула, як її серце забилося швидше. Вона знала, що це момент, коли потрібно бути відвертою.

— Я думала про нас, — сказала вона, її голос звучав щиро. — Я не знаю, куди це веде, але мені хочеться бути з тобою ближче.

Влад подивився на неї, його очі світились від емоцій.

— Я теж про це думав, — зізнався він, його голос звучав ніжно. — Я хочу, щоб ми були разом.

Між ними виникла тиша, і в повітрі відчувалася інтимна напруга. Влад обережно наблизився до Міки, і вона відповіла на його жест. Їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку, наповненому емоціями та бажанням. Це був момент, коли всі їхні переживання та надії злилися в одне.

— Це було… прекрасно, — прошептала Міка, коли вони відсторонилися.

— Так, це було дивовижно, — відповів Влад, його голос звучав трепетно.

На наступний день вони вирішили влаштувати свято, відзначаючи різдвяні традиції. Міка приготувала печиво, а Влад допомагав їй, намагаючись зробити все правильно. Вони сміялися, жартували і насолоджувалися кожним моментом разом.

— Ти справжній кухар! — сказала Міка, коли Влад спробував одне печиво.

— Я просто намагаюся не зіпсувати твоїх свят, — відповів Влад, усміхаючись.

Після приготування вони сіли на диван, потягуючи гарячий шоколад.

— Я ніколи не думала, що різдво може бути таким особливим, — зізналася Міка, дивлячись на ялинку.

— Це все завдяки тобі, — відповів Влад, його голос звучав тепло. — Ти зробила ці свята незабутніми.

У наступні дні вони продовжували відкриватися один одному. Міка розповіла Владу про свої мрії, страхи та надії, а Влад ділився своїми переживаннями та амбіціями. Вони стали ще ближчими, і їхні стосунки набували нових обертів.

— Я хочу, щоб ми завжди залишалися такими близькими, — сказала Міка, коли вони сиділи під ялинкою.

— Я теж, — відповів Влад, його голос звучав щиро. — Ти для мене важлива.

На святковий вечір вони вирішили влаштувати невелику вечірку для себе. Влад підготував смачну вечерю, а Міка прикрасила кімнату. Вони насолоджувалися атмосферою свята, спілкуючись і сміючись.

— Це найкраще різдво, яке я коли-небудь мала, — сказала Міка, дивлячись на Влада.

— Я радий, що можу бути частиною цього моменту, — відповів Влад, його погляд був ніжним.

Вони проводили вечори разом, дивлячись фільми, граючи в ігри та просто насолоджуючись компанією один одного. Міка відчувала, що з кожним днем їхній зв’язок стає все міцнішим, і міцнішим.