Розділ 10: День народження Міки

Літо добігло кінця, і Міка з нетерпінням чекала свого дня народження. Вона завжди любила це свято, адже це був час, коли її друзі збиралися разом, щоб святкувати. Цього року все було особливим, адже Міка відзначала свій 18-й день народження.

— Я не можу повірити, що вже 18! — сказала Міка, коли сиділа з Владом у кафе, обговорюючи свої плани на свято.

— Це велика подія! — відповів Влад, усміхаючись. — Ти повинна відзначити це якнайкраще.

— Я планую невелику вечірку вдома, — зізналася вона. — Хочу запросити близьких друзів.

— Чудова ідея! Я прийду, — сказав Влад, його очі світліли.

Міка почала підготовку до свята. Вона купила декорації, приготувала їжу і навіть спекла торт. Весь день вона була зайнята, але думка про те, що Влад буде з нею, додавала їй сил.

— Ти готова до вечірки? — запитала Ліза, коли прийшла допомогти Міці.

— Так, але я трохи нервую, — зізналася Міка. — Хочу, щоб все пройшло ідеально.

— Не переживай! Все буде чудово, — підбадьорила її Ліза. — Головне — це ти і твої друзі.

Коли настав вечір, будинок Міки наповнився сміхом і радістю. Друзі прийшли з подарунками, і атмосфера була святковою. Міка відчувала себе щасливою, оточеною людьми, яких любила.

— З днем народження, Міко! — вигукнули всі, коли вона увійшла до кімнати.

Міка усміхнулася, її серце наповнилося теплом. Вона отримала багато привітань і подарунків, але найбільше чекала на момент, коли зможе провести час з Владом.

Під час вечірки Міка та Влад багато часу проводили разом. Вони сміялися, танцювали та обговорювали спогади про літо. Міка відчувала, як їхня близькість зростає, і це робило її щасливою.

— Ти виглядаєш чудово сьогодні, — сказав Влад, коли вони стояли осторонь, спостерігаючи за іншими.

— Дякую! — відповіла Міка, її щоки трохи почервоніли. — Я намагалася.

— Твій торт виглядає неймовірно, — продовжив Влад, вказуючи на десерт, який вона приготувала.

— Давай спробуємо його разом! — запропонувала Міка, і вони пішли до столу.

Коли вечір добігав кінця, і більшість гостей почали йти, Міка та Влад залишилися наодинці. Вони сиділи на балконі, насолоджуючись свіжим повітрям і спостерігаючи за зірками.

— Це був чудовий день, — сказала Міка, дивлячись на небо.

— Так, я дуже радий, що зміг бути тут, — відповів Влад, його голос звучав ніжно.

Міка відчула, як її серце забилося швидше. Вона знала, що цей момент особливий. Вона повернулася до Влада, і їхні погляди зустрілися.

— Влад, я… — почала вона, але слова застрягли в горлі.

Влад нахилився ближче, його очі були сповнені ніжності.

— Я теж хочу тобі щось сказати, — промовив він, його голос звучав тихо. — Я дуже ціную тебе, Міко.

Міка відчула, як її серце наповнюється теплом. Вона знала, що це той момент, коли все зміниться.

— Я теж тебе ціную, — відповіла вона, її голос звучав впевнено.

Влад наблизився ще ближче, і в той момент їхні губи зустрілися. Це був ніжний і трепетний поцілунок, який запам’ятається їм на все життя. Міка відчула, як усі її страхи зникли, і вона була щаслива.

Після поцілунку вони сиділи мовчки, насолоджуючись моментом. Міка не могла повірити, що це сталося. Вона відчувала, що їхні стосунки стали ще глибшими.

— Це було прекрасно, — сказала вона, усміхаючись.

— Я теж так думаю, — відповів Влад, його голос звучав щасливо. — Ти заслуговуєш на все найкраще.

Літо добігало кінця, але Міка знала, що це лише початок нової глави в її житті. Вона та Влад стали ближчими, і їхні стосунки розвивалися. Кожен день приносив нові емоції та враження.

— Що ти плануєш на осінь? — запитав Влад, коли вони гуляли парком наступного дня.

— Я хочу продовжувати проводити час з тобою, — зізналася Міка, її очі світилися.

— І я теж! — відповів Влад, усміхаючись. — Ми можемо разом відзначити кожен сезон.

Міка та Влад почали планувати свої осінні пригоди. Вони говорили про поїздки, прогулянки в парку та спільні вечори. Міка відчувала, що їхні стосунки стають все міцнішими.

— Я хочу спробувати щось нове, — сказала вона, коли вони сиділи в кафе.

— Наприклад? — запитав Влад, зацікавлено дивлячись на неї.

— Можливо, ми можемо спробувати катання на лижах цієї зими, — запропонувала вона.

— Це звучить чудово! — відповів Влад. — Я завжди хотів навчитися кататися на лижах.

З кожним днем Міка відчувала, як їхні стосунки стають все глибшими. Вони ділилися своїми мріями, страхами і планами на майбутнє. Міка знала, що знайшла справжнього друга в особі Влада.

— Я ніколи не думала, що можу так довіряти комусь, — зізналася вона одного вечора.

— Я теж, — відповів Влад, його голос звучав щиро. — Ти особлива для мене.

Коли настала остання неділя літа, Міка та Влад вирішили провести час разом. Вони вирушили на пікнік у парк, щоб насолодитися останніми теплими днями.

— Це буде чудове прощання з літом, — сказала Міка, розстеляючи плед на траві.

— Так, і ми можемо обговорити наші плани на осінь, — відповів Влад, виймаючи їжу з кошика.

Вони провели день, сміючись, граючи в ігри та насолоджуючись природою. Міка відчувала, що це літо стало для них особливим, і вона була вдячна за всі моменти, які вони провели разом.

Коли сонце почало заходити, Міка сиділа на траві, спостерігаючи за зміною кольорів на небі. Вона відчула легку ностальгію, розуміючи, що літо добігає кінця.

— Це було неймовірно, — сказала вона, повертаючись до Влада. — Я ніколи не забуду це літо.

— І я теж, — відповів Влад, його голос звучав м’яко. — Ми ще будемо мати багато пригод попереду.

Коли вони повернулися додому, Міка знала, що це літо стало важливим етапом у її житті. Вона та Влад стали ближчими, і їхні стосунки розвивалися. Вона з нетерпінням чекала на нові пригоди, які принесуть осінні дні.