Після випускного вечора настрій у школі був піднесеним. Учні обговорювали свої враження, ділилися фотографіями та планували, як проведуть літо. У повітрі панувала радість, але також і легка ностальгія — адже це був кінець важливого етапу в їхньому житті.
Міка та її друзі вирішили відзначити випуск у кафе, яке стало популярним серед молоді. Затишна атмосфера, м’яке світло та приємна музика створювали ідеальні умови для святкування. Всі були одягнені в святкові наряди, а обличчя сяяли від щастя.
Міка відчувала, як радість переповнює її. Вона сиділа за столом разом із Лізою та Сашею, сміялася та згадувала найяскравіші моменти випускного. Вона знала, що цей вечір стане незабутнім.
— Ви уявляєте, що тепер ми не будемо вчитися разом? — сказала Ліза, зітхаючи. — Це так дивно.
— Так, але це також новий початок! — відповіла Міка, намагаючись бути оптимістичною. — Ми можемо зустрічатися, коли хочемо.
— І подорожувати! — додав Саша, піднявши келих. — За нові пригоди!
Влад підійшов до їхнього столу, усміхаючись. Він виглядав чудово в своїй сорочці та джинсах.
— Привіт, дівчата! Можна приєднатися? — запитав він.
— Звісно! — відповіла Ліза, підсунути йому місце.
— Як ти себе почуваєш після виступу? — запитав Влад, звертаючись до Міки.
— Я відчуваю себе прекрасно! — зізналася вона, її серце знову забилося швидше. — Це було неймовірно.
— Я радий, що ти змогла подолати свій страх, — сказав Влад. — Ти була неперевершена.
Міка відчула, як щастя переповнює її. Вона знала, що між ними виникає щось більше, ніж просто дружба. Але думки про те, що може щось піти не так, тривожили її.
— Що ви плануєте робити цього літа? — запитав Влад, відпиваючи з келиха.
— Я хочу поїхати на море, — відповіла Ліза. — А ви?
— Я б хотів подорожувати з друзями, — сказав Саша. — Можливо, навіть за кордон.
— А я… — почала Міка, але знову зупинилася. Вона хотіла сказати, що хоче провести більше часу з Владом, але страх знову охопив її.
Раптом до їхнього столу підійшла група молодих людей, які святкували. Вони виглядали веселими та енергійними, їхні обличчя світилися від радості.
— Привіт! Можемо приєднатися до вас? — запитав один із хлопців, його волосся було зачесане назад, а усмішка — широка.
— Звісно! — відповіла Ліза, підсунувши йому місце. — Ми святкуємо випуск.
— Я Олег, — представився хлопець, сідаючи поруч. — Це моя компанія, ми теж випускники. Вітаємо вас!
— Дякуємо! — відповіла Міка, намагаючись зберегти спокій. — Я Міка, це Ліза і Саша.
— Приємно познайомитися! — вигукнула Ліза, її цікавість зросла.
Група нових знайомців почала розповідати про свої плани на літо, і атмосфера стала ще більш веселою. Олег запитав:
— А ви вже думаєте, куди поїдете на відпочинок?
— Я планую на море, — відповіла Ліза. — А ви?
— Ми збираємося в гори — на трекінг! — сказав інший хлопець, Андрій. — Це буде неймовірно!
Міка спостерігала за розмовою, відчуваючи, як напруга поступово зникає. Вона почала сміятися разом із новими друзями, але в глибині душі все ще відчувала невелику тривогу. Вона не знала, як реагувати на цю ситуацію, але намагалася насолоджуватися моментом.
Олег, помітивши, що Міка трохи нервує, вирішив розвеселити її.
— Міко, ти, напевно, знаєш, що випускники завжди мають якісь таємниці? — спитав він, підморгуючи.
— Які ж це таємниці? — запитала вона, зацікавлено.
— Ну, наприклад, чому всі випускники завжди сміються, коли згадують про своїх вчителів? — відповів Олег, і всі засміялися.
Влад, спостерігаючи за Мікою, відчував, як його серце наповнюється ревнощами. Він не міг не помітити, як Олег намагається завоювати її увагу. Але він також знав, що Міка — сильна особистість, і не хотів втручатися.
— Може, ми також розповімо якісь наші історії? — запропонував Влад, намагаючись підключитися до розмови.
— Так! — вигукнула Ліза. — Давайте поділимося найсмішнішими моментами зі школи!
Вечір продовжувався, учасники грали в ігри, сміялися та танцювали. Міка відчула, як її страхи відступають, і вона насолоджується компанією нових друзів. Коли вечір добігав кінця, вона знала, що попереду їх чекає багато нових пригод. Вона сподівалася, що зможе провести більше часу з Владом і, можливо, зрештою зізнатися у своїх почуттях.