Розділ 1: Знайомство з Мікою

Сонце повільно сходило над містом, розфарбовуючи небо в ніжні відтінки рожевого та золотого. Вулиці були ще тихими, лише час від часу чути, як прокидалися перші птахи. Міка сиділа на підвіконні своєї кімнати, що виходило на старий парк, де завжди грали діти. Вона обожнювала цей час ранку, коли світ тільки прокидався, а в її душі ще не було місця для тривог і переживань.

Міка була дівчиною середнього зросту, з довгим темним волоссям, яке вона завжди заплітала в косу. Її великі, виразні очі, кольору лісової зелені, відображали її емоції, а на обличчі завжди грала легка усмішка. Вона любила малювати, і її кімната була заповнена малюнками — від портретів друзів до абстрактних композицій, що відображали її внутрішній світ.

На столі лежали її щоденники, в яких вона записувала вірші та думки. Сьогодні вона планувала відвідати бібліотеку, щоб знайти натхнення для нових творів.

— Міко, ти знову малюєш? — запитала Ліза, входячи в кімнату. Вона завжди відрізнялася своїм стильним виглядом: коротке світле волосся, яскравий топ і джинси, які підкреслювали її струнку фігуру.

— Так, я намагаюся зобразити ранок, — відповіла Міка, посміхаючись. — Але нічого не виходить.

— Не переймайся, — сказала Ліза, сідаючи поруч. — Твоя творчість завжди вражає. Може, тобі варто взяти перерву і піти на прогулянку?

— Можливо, — задумливо відповіла Міка. — Але я хочу закінчити цей малюнок.

В кімнаті панувала затишна атмосфера. На стінах висіли її роботи, а на полиці стояли книги, які вона любила читати. Вікно відчинялося на старий парк, де дерева вже починали покриватися зеленим листям, а на лавках сиділи люди, насолоджуючись ранковим сонцем.

Міка відчувала легку тривогу. Сьогодні їй потрібно було зустрітися з Сашею та Лізою, щоб обговорити плани на випускний. Вона не могла позбутися думок про Влада, хлопця, який її захоплював. Його усмішка, його безтурботність — все це викликало в ній змішані почуття радості та страху.

— Добре, давай підемо в парк, — сказала Міка, закриваючи блокнот. — Можливо, там я знайду натхнення.

Ліза підскочила, радісно змахуючи руками.

— Чудово! Саша вже чекає на нас. Він сказав, що принесе щось смачненьке.

Вони вийшли з дому, і Міка відчула, як свіже повітря наповнює її легені. Вулиці почали заповнюватися людьми: хтось поспішав на роботу, хтось гуляв з дітьми, а хтось просто насолоджувався ранковою кавою. Міка і Ліза йшли, сміючись і обговорюючи плани на випускний.

— Як ти думаєш, що ми будемо робити після школи? — запитала Ліза, поправляючи волосся.

— Я хочу поїхати кудись далеко, — зітхнула Міка. — Можливо, в інше місто, щоб знайти натхнення для своїх книг.

— Це звучить чудово! — відповіла Ліза. — Але спочатку нам потрібно закінчити школу.

Коли вони дійшли до парку, Саша вже чекав на них, сидячи на лавці з пакетом печива.

— Привіт, дівчата! — вигукнув він, піднімаючи пакет. — Я приніс щось смачненьке!

— Ти завжди знаєш, як підняти настрій, — посміхнулася Міка, сідаючи поруч.

— Я просто хочу, щоб ви були щасливі, — відповів Саша, відкушуючи печиво. — Отже, які плани на сьогодні?

Міка і Ліза обмінялися поглядами, і Ліза почала розповідати про їхні ідеї для випускного.

— Ми можемо зробити тематичну вечірку! — запропонувала Ліза. — Наприклад, у стилі 80-х!

— Це було б весело! — підтримав Саша. — Я можу знайти костюми.

— А я можу організувати музику, — додала Міка, відчуваючи, як її серце наповнюється радістю.

Розмова продовжувалася, і Міка відчула, що її тривога зникає. Друзі дарували їй енергію і підтримку, які так були потрібні. Вона знала, що попереду ще багато викликів, але з такими друзями все буде добре.