Глава 5

Глав 5

Я вийшла з вбиральні, і приміщення на якусь мить огорнула темрява, а тоді спалахнули софіти, які акцентно виділяли сходи та головну вивіску Kingsley Technology Centre. Затамувавши подих в очікуванні, я пробиралась ближче крізь натовп. Навколо панував приглушений, камерний напівморок. В очі одразу кидались монументальні, підсвічені сходи, що вели на верхній рівень. Їхні сходинки й перила палахкотіли холодною неоновою смугою, розрізаючи темряву. Голоси гостей, які вже підійшли ближче, щоб нічого не пропустити, стихли. Здалось, ніби час сповільнився, атмосфера була таємничою і навіть сакральною. Всередині мене зʼявилось це тремтливе відчуття очікування чогось значущого і грандіозного. Мене переповнювали емоції, які змішались у бурхливий коктейль: гордість, страх, натхнення, азарт. Я заплющила очі, спробувала зробити глибокий вдих, повільно рахуючи про себе, затримала його на пару секунд і так само повільно зробила видих, розплющуючи очі. Це допомогло мені опанувати себе. Усе довкола підкреслювало: тут вирішується доля великих автоспортивних контрактів, і для таких, як Марго, це був ідеальний мисливський сезон.

Раптово тишу прорізав поволі наростаючий звук — він лунав обʼємно, огортаючи, наче кокон. Мелодія змусила всіх гостей остаточно притихнути й спостерігати за тим, як промінь світла спрямувався на верхні сходинки, де вже стояла загадкова, витончена фігура. У цей момент усе завмерло й  занурилося в темряву. Лише музика додавала динамічності та урочистості цій миті, а жіноча фігура почала граційно спускатися вниз, і з кожним її кроком на сходах спалахувало світло.

У мене збилося дихання — я вперше відчула грандіозність цієї події та усвідомила, що перебуваю тут, серед цих людей. Kingsley Technology Centre сьогодні перетворився на закритий клуб світового автоспорту, куди звичайним людям шлях закритий. Сюди неможливо купити квиток. Сюди не потрапляють випадково. У цьому залі зараз вирішувалися долі людей, плелися інтриги майбутнього сезону, а серед натовпу маневрували люди, чиї прізвища гриміли на весь світ.

І я стояла просто тут, у самому епіцентрі цієї елітної зграї. Прескарта на моїх грудях раптом відчулася як справжній перепустковий квиток у світ, про який мільйони фанатів можуть лише мріяти біля екранів телевізорів. Жодні підніжки Ніка, жодне приниження від Марго не зможуть забрати в мене цього факту: я тут. Я виборола це місце і не віддам його нікому.

Мій погляд сконцентрувався на фігурі, яка крокувала сходами. Мені знадобилося пару секунд, щоб впізнати в ній Евелін Вейн.

У минулому — агресивна, безкомпромісна гонщиця, яка свого часу виривала подіуми на найнебезпечніших трасах світу, а сьогодні — головне обличчя та найвпливовіший голос провідного спортивного телеканалу. Евелін не тільки адаптувалася до світу після великого спорту — вона його підкорила. На ній був бездоганно викроєний темно-смарагдовий брючний костюм із важкої тканини, що м’яко переливався під променем світла, додаючи її образу строгості. Вона тримала мікрофон, а її впевнена, ледве помітна посмішка заздалегідь змушувала натовп сконцентрувати всю увагу.

Я заворожено застигла біля колони, геть забувши про Марго та Ніка. Для мене Евелін Вейн була взірцем, вона була живим доказом того, що в цьому жорсткому, чоловічому й просякнутому грошима світі можна зберегти залізний хребет. Вона була справжньою іконою: жінкою, яка пробивала собі шлях шоломом і педаллю газу, а тепер тримала в кулаці весь спортивний медіапростір. Без фальшивого лиску, без підлабузництва й без потреби шукати багатих заступників — усе, чого досягла Евелін, було вибудувано на власному сталевому характері та бездоганному професіоналізмі.

Вона зупинилася на середньому майданчику сходів, м'яко всміхнулася й піднесла мікрофон до губ. Її оксамитовий голос миттєво заполонив увесь простір фоє, заглушивши залишки розмов:

— Доброго дня всім! Вітаю вас у стінах Kingsley Technology Centre — у цій культовій технологічній локації, де сьогодні розпочинається дещо справді неймовірне. Мене звати Евелін Вейн, і для мене величезна честь бути вашою ведучою в цей історичний момент. Дякую кожному, хто сьогодні з нами в цьому залі — ви можете не стримувати емоцій та шуму, тут це тільки вітається! І, звісно, вітання всій нашій багатомільйонній аудиторії, яка дивиться нас у прямому ефірі з дому.

Вона зробила коротку паузу, даючи залу вибухнути першою хвилею аплодисментів, після чого продовжила з ще більшою експресією:

— Цей момент нарешті настав — той самий момент, на який ми всі так довго чекали. Офіційний запуск гоночної програми Kingsley у Redline-1! Звісно, цей бренд має багату й легендарную історію в автоспорті, про яку ми сьогодні обов'язково згадаємо. Але цей день — повністю про майбутнє. Про майбутнє Kingsley R1 Team! І немає нікого кращого, хто міг би відкрити цю нову сторінку історії, ніж CEO Kingsley! Зустрічайте гучними аплодисментами!

Зал забринів від овацій, а Евелін, зробивши крок назустріч першому гостю, плавно перейшла до діалогу, невимушено вихоплюючи перші емоції просто на ходу:

— Ласкаво просимо! Дякую, що приєдналися до нас. Це неймовірний вечір. Перш за все, мушу запитати — які ваші відчуття?

CEO Kingsley був кремезним чоловіком років 50 з трохи сивими пасмами волосся та суворим поглядом. Я знала його, бо це він тоді забрав Адама з молодіжних серій. Усього пів року тому саме він розгледів в Адамі те, чого не бачили інші, і подарував йому шанс усього життя за один-єдиний телефонний дзвінок. І тепер Адам Макрорі — наймолодший і найперспективніший гонщик. Я так ним пишаюсь.

Голос Бернарда звучав важко й переконливо:

— За цим важливим днем стоять роки виснажливої праці. Ми об'єднали кращі інженерні уми з Великої Британії, Німеччини та Швейцарії, залучили сильних партнерів і вибудували нову структуру. Сьогодні ми показуємо не просто нове розфарбування боліда чи красиву ліврею. Ми презентуємо нову ідентичність і філософію Kingsley у Redline-1 — поєднання технологічного інтелекту, безкомпромісної сили та чистих емоцій. Наша мета чітка — ми прийшли сюди битися за чемпіонство.