28 Розділ

    Настав День Резонансу. Вперше за тисячоліття Серце галактики прокинулося. Гігантська центральна частина кристалу, прихована серед руїн міста, раптом стала випромінювати пульсуюче світло. Його тріщини засвітилися сріблом, блакиттю і слабким рожевим відтінком. Хвилі енергії стрімко розійшлися крізь темряву, ніби поклик, який було неможливо не почути. Небо над Серцем галактики зробилося неприродно світлим. Величезні уламки старих супутників зависли між зорями. Навколо розбитих храмів кружляв космічний пил, а повітря тремтіло від сили, яка ставала дедалі неконтрольованішою з кожною хвилиною. Саме сюди й прибули всі три армії. Першими з’явилися кораблі імперії. Вони виринули з гіперпростору різко й загрозливо, закривши половину неба своїми темними корпусами. Їхні сопла випромінювали холодне синє світло, а величезні гармати вже заряджалися, наповнюючи повітря низьким гулом металу. Сотні кораблів. Тисячі солдатів. Імператор прийшов не домовлятися, а перемагати ворогів. Спершу над руїнами завис головний флагман, а тоді з гуркотом відкрилися центральні ворота. Імператор вийшов наперед. Його довгий плащ розвівався темрявою серед світлих потоків енергії, а а броня яскраво виблискувала золотом. Обличчя правителя залишалося спокійним та байдужим, проте очі уважно стежили за передньою лінією фронту. Він знав, що вони от-от прийдуть. 

     Метелики прибули пізніше. Їхній корабель не мав нічого спільного з військовим крейсером, натомість був зовсім старим, пошкодженим та крихким. Але всередині нього билися серця людей, що стійко пройшли крізь усі втрати і страх. Двері відчинилися, і першою з них вийшла Шеріз. Її чорне волосся колихалося за спиною в такт вітрові, а червоні крила за плечима ясно сяяли у темряві космосу. Гострий меч у руці гучно дзенькнув, щойно торкнувся вістрям підлоги. Поруч із нею ступала Кейсі, яка виглядала надто дикою серед цього дивовижного світу. Золотаві пасма з яскраво-рожевими кінчиками спадали просто їй на плечі. Котячі вуха нервово сіпалися, а бурштинові очі вже палали передчуттям бою. Сильне тіло перевертня напружилося під впливом бурхливих емоцій. Дзвінко клацнули металеві пазурі на пальцях. Октавіан мовчки зупинився трохи позаду. Темний плащ приховував майже всю його постать, а в руці він тримав клинок, вістря якого дивилося прямо на ворога. Леон стояв поруч із ним, нервово стискаючи руки в рукавичках і уважно вивчаючи небокрай. Така неоднозначна атмосфера мимоволі викликала у хлопця почуття тривоги. Трохи далі зупинилися Сігурні та Шарлотта. Дівчинка невідривно дивилася на центральний кристал. Вона чомусь відчувала дивний потяг до нього, і кристал відповідав їй взаємністю. А потім у небі безшумно виник кришталевий корабель Арахни. За своєю формою він навіть не нагадував техніку, бо був витвором хворої але такої прекрасної фантазії. Його прозорі стіни світилися білим та рожевим кольором, а тонкі нитки павутини проходили вздовж корпусу, обплутуючи метал, мов маленькі змійки. Нижня частина апарату відкрилася, і вниз стрімко опустився довгий трап. Усі вражено завмерли в очікуванні. Арахна стала рішуче спускатися вниз. Її бойовий костюм переливався всіма відтінками сріблясто-рожевого. Світло швидко ковазло по ньому, затримуючись навіть у найменших тріщинках, а на обличчі правительки сидів білий і гладкий шолом. Лише вузькі прорізи для очей видавали її справжню сутність. Позаду неї рухалися безмовні солдати - люди у білосніжних мундирах, чиї очі також світилися під впливом гіпнозу. Тиша стала майже нестерпною. Павучиха неспішно спустилася вниз і пішла далі, просто до ворога. Її кроки відлунювали у цій тиші спокійно та незвично велично, проте Імператор продовжив стояти нерухомо. Так вони зупинилися один навпроти одного, і між ними залишилося лише кілька коротких метрів. Дві сили, які роками поглинали галактику. Дві протилежності, що з часом стали ідентичні одна одній. Арахна рішуче зняла шолом, і її зіниці спалахнули сліпучим, сріблясто-білим світлом. На лобі розкрилися три додаткові павучі ока, одразу ж поширивши гіпнотичний вплив. У ту ж мить зі спини жінки вирвалися ще дві додаткові бойові руки.

- Нарешті, ми зустрілися, імператоре. - Голосно промовила вона, і її голос луною прокотився над полем бою. Павучиха напала першою. Кришталевий меч зблиснув променистим неоном, різко розітнувши повітря. Удар видався настільки швидким, що простір навколо ніби просів. Імператор ледве встиг заблокувати нову атаку власною енергетичною зброєю. Вибух світла прокотився над полем. Почався справжній бій. Небо вибухало пострілами. Імперські кораблі відкрили вогонь, тож армія Арахни інстинктивно рвонула вперед. За наказом Октавіан, метелики розділилися на кілька різних ліній фронту. Шеріз, Кейсі та Джеймс опинилися на західній стороні руїн. Шеріз летіла над землею, відбиваючи ворожі кулі телекінезом, а її меч розтинав повітря срібними дугами. Кейсі рухалася поруч із нею, майже по-звірячому швидко розриваючи солдатів Арахни пазурами, тоді як Джеймс створював вибухи і стримував натиск імперії.
- Їх надто багато! - Крикнув хлопець.
- Тоді бий сильніше! - Задихаючись, вигукнула Кейсі. Тим часом Октавіан та Леон билися біля зруйнованих храмів. Час навколо Октавіана спотворювався, і солдати імперії завмирали навіки просто посеред війни, навіть не встигнувши зрозуміти, що ж сталося. Леон малював магічні символи просто у повітрі, і чорні знаки оживали, перетворюючись на величезних істот, створених із тіней. А в іншій частині поля билися Сігурні та Шарлотта. Сігурні плавно рухалася між ворогів, оголеними руками торкаючись чорного металу. Той миттєво розсипався попелом. Стіни руйнувалися, гнулася зброя, а воїни зі страхом у очах відступали від неї. Шарлотта ж намагалася дістатися до центрального кристалу, бо він кликав її з кожною секундою дедалі сильніше. А над усім цим, серед вибухів, уламків та вогню, продовжували битися Імператор та Арахна. Ніби два боги, що нарешті зустрілися в кінці світу.