25 Розділ

    Навіть тоді, коли половина галактики занурювалася у темряву, механізми імперії продовжували рухатися вперед із холодною та бездоганною точністю. Величезні заводи працювали без зупинки, створюючи зброю, кораблі й нових солдатів. Незліченні транспортні шляхи світилися в космосі довгими потоками білого світла, ніби сам Всесвіт опинився в підступних сітях імперії. У самому центрі цієї вражаючої системи височіла столиця. Планета, яку інші народи давно перестали називати за ім'ям. Тепер вона для всіх була просто Імперією. Її головне місто розкинулося на тисячі кілометрів.
Безмежні металеві райони здіймалися один над одним, формуючи велетенські рівні, між якими безперервно рухалися транспортні платформи та повітряні магістралі. Небо над ними майже не було видно через нескінченні конструкції мостів, енергетичних башт і військових станцій. Тут ніколи не існувало тиші. Місто дихало шумом механізмів, пульсувало світлом і жило війною. Навіть повітря довкола здавалося важким. Над усім цим височів імператорський палац. Величезна темна споруда, збудована не як символ краси, а як символ демонстрації сили. Його башти здіймалися так високо, що губилися серед чорних хмар, а стіни були вкриті залізом, яке віддавало холодним сріблом. Гігантські прапори імперії тріпотіли під впливом вітру, немов тіні. У головній залі панувала напружена тиша. Довге приміщення освітлювалося лише вузькими вертикальними променями світла, що спадали згори й ковзали по темній підлозі. Уздовж стін стояли офіцери та генерали, вбрані у військову форму імперії. Але ніхто з них не говорив, бо в центрі зали стояв він. Імператор. Його темний плащ спадав майже до самої підлоги, а металеві застібки на одязі злегка виблискували під люстрою. Обличчя правителя залишалося непорушним, але в цьому спокої відчувалося щось небезпечне й лихе. За спиною чоловіка розташувалося панорамне вікно з прекрасним видом на місто. Один із офіцерів зробив крок уперед і шанобливо схилив голову.
- Ми підтвердили інформацію, Ваша Імператорська Величносте. - Його голос звучав вкрай обережно. - Аномалія в Серці галактики продовжує зростати.
Імператор мовчав.
- За прогнозами вчених… День резонансу настане вже зовсім скоро.
Кілька секунд у залі стояла абсолютна тиша. Потім правитель повільно підняв погляд до зірок за вікном.
- Значить, кристал прокинувся.
- Так, Ваша Імператорська Величносте.
- Арахна вже прямує туди?
- Найімовірніше, що так.
Володар ледь примружив очі.
- А решта метеликів?
- Якщо вони вже дізналися про резонанс, то також прибудуть до Серця.
На мить у приміщенні знову запанувала мовчанка Тільки десь далеко за стінами палацу чулося гудіння механізмів великих заводів.
- Вони не повинні отримати центральний уламок. - Нарешті сказав імператор, і його голос вмить став холоднішим та жорсткішим. - Ніхто з них.
Офіцери мовчки слухали.
- Якщо кристал возз’єднається… Баланс повернеться, а разом із ним повернеться і слабкість старого світу.
Правитель рішуче повернувся до них. Під його суворим поглядом кожен із них мимоволі випрямився ще сильніше.
- Ми не дозволимо цьому статися.
- Які будуть накази? - Обережно запитав перший командувач. Володар мовчав кілька секунд, а потім зробив крок уперед.
- Зібрати флот. Увесь найближчий сектор має перейти в бойову готовність. Авіаносці, штурмові ескадри й наземні загони мають вирушити до Серця галактики негайно. Якщо Арахна або метелики спробують наблизитися до центрального уламка… - Чоловік на мить замовк. - Ви повинні будете знищити їх.
Ці слова прозвучали цілком спокійно, ніби мова йшла про щось абсолютно буденне. Офіцери одночасно схилили голови.
- Так, Ваша Імператорська Величносте.
За кілька годин імперія розпочала свій наступ. По всій столиці залунали сигнали тривоги. Військові ангари відкривалися один за одним. Тисячі солдатів поспішали до транспортних платформ. У небі спалахували двигуни бойових кораблів, і темні тіні поволі здіймалися над державою. Прокинувся основний флот. Металеві крейсери виринали з доків, немов стародавні чудовиська. Їхні корпуси були вкриті гарматами й енергетичними установками, а по боках світилися символи імперії. Навколо них кружляли сотні винищувачів, що залишали за собою довгі смуги світла. Механічні двигуни наповнювали простір низьким та оглушливим гулом. Солдати мовчки займали свої позиції. Більшість із них навіть не знала, що саме чекає їх у Серці галактики. Але це вже не мало жодного значення, бо вони звикли виконувати всі накази. У центрі одного з головних кораблів стояв молодий командир. Він дивився у велике оглядове вікно, за яким невпинно рухався флот.

- Ви думаєте, цього разу буде справжня війна? - Тихо запитав один із військових поруч. Капітан не відповів одразу. Його погляд залишався спрямованим уперед, туди, де серед темряви космосу ледве виднілося далеке світло Серця галактики.
- Ні. - Нарешті сказав чоловік. Воїн здивовано глянув на нього. - Це буде щось значно гірше.
І ніби у відповідь на його слова, десь далеко у просторі з’явився слабкий срібний спалах. Всі системи корабля одразу почали реагувати на нього. Засвітилися панелі. Датчики нарешті подали сигнал. Кристал кликав свої уламки назад.