19 Розділ

    Усередині старих шахт панувала напівтемрява. Величезні тунелі освітлювалися лише продовгуватими лампами холодного синього кольору, а між металевими платформами проходили дроти, труби й старі рейки, які вже давно ніхто не використовував. Десь у глибині тихо гули генератори, підтримуючи життя цього дивного підземного міста. У центральному залі було доволі шумно, бо жителі сперечалися вже майже цілу годину. Напруга накопичувалася повільно, немов електрика перед бурею, і тепер буквально нависала в повітрі.
- Вона переходить усі межі. - Різко сказала Кейсі, вдаривши долонею по металевому столу. - Спочатку забрала уламок. Потім почала полювання на тих, хто шукає інші. Що тоді буде далі?
Її золотаві очі світилися справжньою люттю. Навіть сидячи, ця жінка нагадувала хижака, готового будь-якої миті кинутися вперед. Світле волосся спадало на плечі безладними пасмами, а на руках помітно виступили гострі кігті - одна з ознак її належності до роду перевертнів.
- Вона поводиться так само, як імператор. - Холодно додала Сігурні. На відміну від Кейсі, її голос прозвучав тихо, але саме це й зробило слова ще вагомішими. Дівчина сиділа трохи осторонь, категорично схрестивши руки на грудях. Темна половина волосся майже зливалася з тьмяним освітленням шахти, а фіолетове сяйво очей залишалося незвично спокійним. Саме така тиша у її виконанні зазвичай означала найбільшу небезпеку.
- Не порівнюй її з ним. - Раптово озвався Джеймс, і його голос відлунням розрісся залою. Хлопець сидів поруч із Шарлоттою, трохи подавшись уперед. Скуйовджене волосся безладними пасмами спадало на очі, а пальці нервово стискали рукав куртки.
- Чому ні? - Кейсі різко повернулася до нього. - Бо вона іноді рятує планети? Це нічого не змінює.
- Вона не вбиває без причини.
- Серйозно? - Іронічно усміхнулася Сігурні без краплі веселощів. - Скажи це тим людям, яких її армія перетворила на слухняних маріонеток.
У повітрі зависла помітна напруга. Десь у глибині шахти пролунав глухий гуркіт старих механізмів, але навіть він не зміг заглушити те важке мовчання. Шеріз стояла біля великого голографічного екрана, уважно вивчаючи зображення, яке висіло перед нею. Її темний плащ сильно контрастував із синім сяйвом дисплею, а довге волосся ледь коливалося від потоків повітря вентиляції. Готичний меч усе ще висів за спиною, і навіть зараз здавалося, ніби вона готова вихопити його будь-якої миті.
- Кейсі має рацію. - Нарешті погодилася вона. - Арахна стає вкрай небезпечною.
- Вона завжди була небезпечною. - Тихо докинув Октавіан.
Він розташувався трохи далі від інших, спокійно спостерігаючи за суперечкою, але в його погляді залишалася та сама звична й холодна уважність людини, яка звикла бачити більше, ніж говорить.
- Ні. - Шеріз похитала головою. - Раніше вона хоча б трималася осторонь. А тепер вона відкрито полює на уламки. Якщо Арахна збере їх першою…
Воячка не договорила, проте всі й так знали продовження. Світ зміниться. І невідомо, яким саме він стане.
- Ви говорите так, ніби вона нам ворог. - Раптово озвалася Шарлотта. Всі одразу ж поглянули на неї. Дівчинка сиділа нерухомо, тримаючи в руках невеликий шматок старої карти храмів. У її очах мимоволі з’явилося щось дивне й задумливе.
- А ким вона ще є? - Сердито запитала Кейсі. Вона не відповіла одразу, а натомість подивилася кудись убік, ніби намагаючись зібрати думки докупи.
- Я не знаю… - Повільно мовила Шарлотта. - Але щоразу, коли ми наближаємося до уламків кристалу… поруч з’являється вона.
Октавіан підняв на неї свій уважний погляд.
- І?
- Мені здається… ніби кристал якось пов’язаний із нею.
У залі стало дуже тихо. Навіть Кейсі перестала сперечатися.
- Поясни. - Попросив Леон. Хлопець сидів на краю столу, сховавши нижню частину обличчя за чорною маскою, а його руки стрімко крутили між пальців чорний маркер для магічних символів. Шарлотта глибоко вдихнула. 

- Коли ми були в храмі… - Пояснила вона. - Я відчула щось дивне поруч із уламком.
- Що саме? - Запитав Джеймс.
- Наче… він кликав не нас.
- А кого? - Насупилася Шеріз. Дівчинка опустила погляд.
- Її.
Перевертень недовірливо фиркнула.
- Це вже звучить як маячня.
- Ні. - Вирішив неочікувано втрутитися Октавіан. Усі подивилися на нього. Чоловік рвучко підвівся з місця та підійшов ближче до голограми зоряної системи.
- Можливо, Шарлотта має рацію.
- Ти серйозно? - Кейсі невдоволено звузила очі.
- Я працюю з часом. - Спокійно відповів він. - І коли ми були біля уламка… я теж дещо відчув.
Шеріз скептично подивилася на нього.
- Що саме?
Голова наради ненадовго замовк.
- Історія ніби повторюється.
Ці слова прозвучали дивно й тривожно.
- Уламки реагують на неї не просто так. - Продовжив чоловік. - І якщо це правда… Тоді Арахна може бути значно важливішою для кристалу, ніж ми думаємо.
- Це нічого не змінює. - Рішуче заперечила перевертень. - Навіть якщо вона якось пов’язана з артефактом, вона все одно небезпечна.
- А якщо її можна зупинити без війни? - Запитав Джеймс.
- Ти бачив її армію?! - Жінка вже майже зірвалася. - Вона гіпнотизує людей! Вона будує власну імперію!
- Бо думає, що рятує світ! - Не витримала Шарлотта. Усі завмерли. Навіть вона сама, здається, не очікувала, що скаже це так голосно.
- Вона не сприймає себе як чудовисько, радше як героїню, яка бореться зі злом. - Уже значно тихіше додала дівчинка. - І саме тому все так погано.
Шеріз поволі відвернулася. Її погляд ковзнув по темних тунелях шахти.
- Більшість лиходіїв такої думки про себе. Я можу припустити, що так само думає і імператор.
Леон замислено підняв голову.
- А якщо ми помиляємося?
- У чому? - Запитала Сігурні.
- У тому, що цю історію можна завершити силою.
Кейсі стомлено поправила свого хвоста.
- І що ти пропонуєш? Поговорити з нею?
Хлопець нічого не відповів. Але в цю мить навіть він уже зрозумів: община метеликів починала розколюватися. І найстрашнішим було те, що жодна зі сторін не виглядала повністю неправою.