14 Розділ

    Глибоко під кам’яною поверхнею планети, ніч ніколи не змінювалася ранком. У старих шахтах не існувало ні сходу сонця, ні заходу. Лише штучне світло ламп, холод металу, гуркіт старих механізмів і нескінченні тунелі, що тягнулися крізь надра планети, мов заплутаний лабіринт. База метеликів не спала навіть у ті години, коли більшість її мешканців ховалися у своїх кімнатах. Десь у глибині шахт працювали генератори. Хтось лагодив корабель, хтось тренувався для запеклих боїв із імперією. А в центральному приміщенні сьогодні зібралися майже всі. Воно нагадувало старий диспетчерський центр. Колись тут контролювали видобуток руди, але тепер величезні екрани були вкриті тріщинами, в частина стелі обвалилася. Замість шахтарів у залі сиділи люди, яких світ уже давно вважав чудовиськами. Метелики. Посеред кімнати мерехтіла голографічна карта галактики. Тисячі планет світилися блідими точками у темряві, а між ними тягнулися колишні торгові маршрути, зони війни й території імперії. Але увага всіх присутніх була прикута лише до одного місця - мертво-сірої планети на краю сектора. Октавіан стояв біля зображення, схрестивши руки за спиною. Його темне волосся м'якими пасмами спадало на чоло, а спокійне обличчя здавалося майже беземоційним. Тільки холодні сірі очі видавали те напруження, яке він відчував. Ніби голова знав про щось, чого не ще не відали інші. Шеріз сиділа неподалік, поклавши руку на руків’я меча. Сігурні мовчки зайняла позицію біля стіни, сховавши руки в рукавичках. Кейсі нервово ходила туди-сюди, а Леон розташувався просто на краю старого столу, крутячи між пальцями чорний маркер. Шарлотта й Джеймс теж перебували тут, хоча більшість оточуючих усе ще дивилася на них з недовірою.
- Повтори ще раз. - Сказала Кейсі. - Ти впевнений, що ця карта справжня?
Чоловік мовчки кивнув.
- Я перевірив часовий шар документа.
Леон фиркнув.
- Тільки ти міг сказати це так, ніби це щось нормальне.
Октавіан навіть не подивився на нього.
- Карті приблизно тисяча років.
У залі враз стало тихіше. Шеріз підвела погляд.
- Звідки вона взялася?
Голова наради торкнувся долонею панелі управління. Голограма змінилася. На екрані з’явився напівзруйнований старовинний храм.
- Її знайшли в архівах покинутої бібліотеки на планеті Енора. - Повідомив він. - Частина даних була стерта, але координати вдалося відновити.
На карті яскраво спалахнула червона точка.
- Тут.
Шарлотта мимоволі затамувала подих. Ця планета виглядала моторошно навіть на голограмі. На ній не було океанів, рослинності або міст. Лише самий камінь і руїни.
- Планета мертвих храмів… - Тихо пробурмотів Джеймс.
Октавіан провів рукою по карті.
- Колись це була священна планета зоряного королівства.
У повітрі з’явилися старі фотографії. Величезні білі колони, світлі вежі, статуї та сади.
- Після розколу кристалу вона почала руйнуватися однією з перших.
Зображення змінилося. Тепер замість світлих будівель намалювалися руїни, пісок і темрява.
- Через кілька століть планета стала повністю непридатною для життя.
Шарлотта довго дивилася на неї, й раптом чомусь відчувала дивне хвилювання, наче щось усередині неї впізнавало це місце.
- А чому ти думаєш, що уламок там? - Запитала Сігурні.
Чоловік мовчав кілька довгих секунд.
- Бо я вже бачив його.
Усі здивовано підняли очі на нього. Навіть Кейсі перестала ходити.
- Що? - Перепитав Джеймс. Голова наради поволі заплющив очі.
- Коли я використовую силу надто довго… То іноді я бачу уривки можливого майбутнього.
Лампи над головами тихо замерехтіли.
- І кілька днів тому я побачив храм.
Октавіан відкрив очі.
- У його центрі був уламок.
Тиша стала важкою. Шеріз першою порушила її.
- Тоді чому ми досі тут сидимо?
Він різко перевів погляд на неї.
- Тому що ми не єдині, хто його шукає.
Всі одразу зрозуміли про кого він говорив. Арахна. Вона теж розшукувала уламки. Кейсі тихо вилаялася.
- Звідки вона дізналася?

- Вона шукає всі уламки вже багато років. - Відповів чоловік. - І якщо карта потрапила до нас… є шанс, що інформація вже дійшла і до неї.
Сігурні насупилася.
- Якщо вона дістанеться до уламка першою…
- То не віддасть його. - Продовжила за неї Шеріз. Голова наради кивнув, мимоволі погоджуючись.
- Арахна більше не шукає рівновагу. - Його голос став холоднішим. - Вона хоче створити новий світ.
Шарлотта мовчки слухала.
- Хіба це погано? - Несміливо запитала вона. Кейсі різко повернулася до неї.
- Ти не бачила її армію.
- І не бачила, що вона робить із людьми. - Тихо додала Сігурні. Октавіан подивився на мапу.
- Арахна рятує планети тільки тоді, коли це вигідно їй. Вона ненавидить імперію, але поступово стає схожою на неї.
У залі запала моторошна тиша, і тільки голограма продовжувала слабко світитися в темряві. Шарлотта несподівано відчула дивний біль у грудях і ледь чутний голос. Настільки далекий та майже нереальний, ніби шепіт чогось потойбічного. Дівчинка здригнулася. Шеріз одразу ж помітила це.
- Що сталося?
Шарлотта підняла на неї втомлений погляд.
- Я… - Вона вагалася. - Мені здається що… уламок кличе мене.
Усі завмерли. Голова наради подивився на неї значно довше, ніж зазвичай. А потім сказав:
- Тоді часу в нас майже не залишилося.
Він вимкнув карту, і темрява в кімнаті стала ще густішою.
- Ми повинні дістатися до планети храмів раніше за Арахну. - Його голос прозвучав твердо, як справжній наказ. - За будь-яку ціну.