Глава 14. Друзки майбутнього

Увечері я поїхав у клініку на околиці міста. Палата Сари Ковальської була залита м'яким, теплим світлом. Вона більше не була схожа на ту понівечену ляльку, яку я бачив в Олд-Ріджі. Бинтів стало менше, хоча шрами все ще чітко виднілися на її обличчі — тонкі лінії, які пластичні хірурги виправлятимуть ще довго.

Вона не спала. Коли я увійшов, вона повільно повернула голову. В її очах, колись повних розрахункового жаху, тепер була тільки тиха, прозора порожнеча людини, яка почала життя з чистого аркуша.

— Привіт, Саро, — я сів на стілець поруч із ліжком.

— Ви прийшли, — її голос був ледь чутним, надтріснутим, але в ньому більше не було брехні. — Вони сказали, що Грант більше не повернеться.

— Ніколи, Саро. Тепер це твоє місто. І твоє життя.

Я поклав на тумбочку конверт із грошима — частину тих «преміальних», які Гейз виділив як компенсацію за незаконне ув'язнення. Цього вистачило б на її лікування і на те, щоб вона могла виїхати куди завгодно.

— Ким ви станете тепер, Максе? — запитала вона, дивлячись на мою нову ліцензію, що виглядала з кишені.

Я подивився на свої руки. Вони все ще пам'ятали холод сталі та важкість «Глока», але тепер у них не було тремтіння.

— Тим, ким я завжди і був, — відповів я. — Людиною, яка шукає правду там, де світло неону надто тьмяне.

Я вийшов із лікарні й поправив комір плаща. Вашингтон продовжував жити своїм життям. Я був один. Сім'я не повернулася — Джина надіслала короткий лист, у якому привітала з виправданням, але попросила не шукати зустрічі. Діти... діти виростуть, знаючи, що їхній батько не монстр, і поки що цього було достатньо.

Я запалив сигарету, дивлячись на синьо-червоні відблиски поліцейської машини, що проїжджала повз. Раніше вони означали для мене закон, потім — зраду. Тепер це були просто вогні.

Я натиснув кнопку на брелоку своєї нової, вживаної машини й сів за кермо. На приладовій панелі лежала візитка, яку я надрукував сьогодні вранці: «Макс Варді. Приватні розслідування. Коли закон безсилий».

Дощ змивав пил із лобового скла. Я увімкнув передачу й виїхав на трасу. Десь у цьому місті знову вчинялася зрада, десь знову кували ящики з незаконною зброєю, і десь знову потрібна була тінь, здатна завдати удару у відповідь.

Історія в Олд-Ріджі закінчилася. Моя історія тільки починалася.