Глава 13. Порожнеча

Вашингтон у березні зустрів мене колючим дощем зі снігом і нескінченним гулом Потомака. Тут неонові вивіски були не такими агресивними, як в Олд-Ріджі; вони світилися рівним, респектабельним світлом, приховуючи за фасадами з білого мармуру куди глибший бруд.

Грант упав гучно. Флешка Ріка виявилася не просто страховкою, а політичною фугасною міною. Записи переговорів, рахунки в офшорах, логістичні карти поставок — коли федерали отримали цей пакет, у них не залишилося вибору. Кампанія «Гранта — в губернатори» розсипалася за сорок вісім годин. Його вивели з власного офісу в наручниках під прицілом сотень телекамер. Він не усміхався. Він виглядав як те, чим завжди і був: дрібний стерв'ятник, що уявив себе орлом.

Я стояв біля вікна в коридорі Міністерства юстиції. Мій колишній куратор, Волтер Гейз, вийшов із кабінету, застібаючи ґудзик на дорогому піджаку. У руках він тримав тонку синю папку.

— Грант заговорив, Максе. Намагається виторгувати собі довічне без права листування, — Гейз зупинився поруч, дивлячись на дощ. — Твоє ім'я очищено офіційно. Судимість анульована. Преса зробила з тебе мученика, але... ти ж сам усе розумієш.

— У поліцію мені вороття немає, — я не питав, я констатував факт.

— Департаменту не потрібні «живі нагадування» про їхню колективну зраду. Ти для них — кістка в горлі. Барнс пішов у відставку «за станом здоров'я», а решта... решта просто хочуть забути, що Макс Варді існує.

Гейз протягнув мені синю папку. Всередині лежав пластиковий прямокутник із моєю фотографією та золотистим тисненням. Ліцензія приватного детектива. З правом носіння зброї та доступом до обмежених баз даних.

— Це найкраще, що я зміг вибити для тебе, — додав Гейз. — І ще дещо. Твій напарник... Міллер.

Я напружився. Тієї ночі біля шахт «Північна» я був упевнений, що той останній постріл був для нього.

— Він вижив, Максе. Куля пройшла навиліт, зачепивши легеню, але він до біса міцний покидьок. Зараз він у військовому госпіталі під охороною. На нього чекає суд, але за співпрацю та ту флешку йому дадуть, швидше за все, умовний термін. Він просив переказати, що «рахунок закрито».

Я кивнув, відчуваючи, як із душі впав крихітний уламок льоду.