Війна

1 день війни

Сьогодні прокинулись сестра і брат,

Від обстрілів невимовно гучних гармат.

Вони так віроломно проникли в наш сон.

Ніколи так страшно не було, всім підйом!

Ми встали із ліжка та новини читати,

Ці нелюди, руські, прийшли нас карати.

За те, що ми краще почали їх жити,

За те, що у НАТО, Європу хотіли.

Всі в шоці, в страху, почали всім дзвонити,

Знайомі та сімʼї не знали що робити.

Усюди гюркоче та бомби летять,

Російські війська нас прийшли «рятувать».

Принаймі вони так завжди говорили,

Коли в перший день наш кордон вже бомбили.

Потім Гостомель хотіли забрати,

Але нам є кому нас захищати.

По-перше, це Бог, Він знає правду.

По-друге, це сила наших солдатів.

Вони готувались, бо знали, що враз

Прийде ворог з росіі ще не один раз.

Бо вісім років ми втрачали багато, 

І сльози текли за нашого брата.

І Крим вже відтяли, Донецьк та Луганськ.

 Матері втрачали синів. Був сильний сум і плач.

Та Київ не думав, що буде війна,

Всі вірили в диво і скоро ж весна.

Але путін завжди хотів Київ наш,

І ось він у цей день приділив той самий час.

Мерзена та підла тварюка дурна,

Він знав що хотів, щоб нас зламала війна,

Але його мозок не міг осягти,

Що наші війська не допустять пітьми.

Нам крові не треба, нам миру у дім.

І ми не поступимся у ньому своїм.

І ось так лунають шуми звідусіль.

Побачили танки по рідних місцин.

Люди вдома сидять та нікуди не йдуть.

Їм страшно, неясно, що діяти тут?!

І ось  сповістили: «Атака русні,

Біжіть в укриття коли сирени гучні».

Та  руки тремтять, голос стримує плач.

Ти все ще не віриш і думаєш, що жарт.

Наш Київ не взяли, Гостомель горить.

Кругом бахкає дуже, ніхто вже не спить.

Русня підібралась до наших земель,

Вона забажали всіх наших людей.

«Віщали»  вони  що "спецоперація" розпочалась, 

Тобто знищать військові бази та нашу «власть».

Поставлять свого та зроблять добро,

Але ми всі знаєм, що то все лайно.

Росія так бреше усім, як завжди.

Весь світ зупинився, всі проти війни.

Росія так хоче усіх обмануть,

Але хто падлюка, той має один лиш путь.

Ми всі об’єднались, ми разом усі.

Українці вже знають, готові до русні.

Ми їх відібʼємо, ми сильні птахи,

Нас не підірвуть і тяжкі ці часи.

24.02.2022

1 тиждень

І бій триває тиждень вже.

Як спиш сусід? Спокійно все?

А наші діти у страху,

Боронить Бог та ЗСУ.

Я починаю ранок свій

Із смс до рідних місць:

«Як ви? Там тихо? Не гримить?»

Отримую: «Ми живі, тут зараз не шумить».

Ніхто не знає, як війна

Могла прийти до нас страшна.

Навіщо кров та біль людей,

За що? Бог буде ваш суддя!

Не вірили, не думали, не знали,

А європейці ж нам кричали:

«Він нападе, це буде горе й лихо,

Не розслабляйтесь поки у вас там тихо».

Війну чекали у цілому світі,

Та не очікували в двадцять першому столітті.

Країна в пеклі, все горить!

Бо путін прийшов ідеї боронить.

Він хоче власті, Богом будь.

Його війська ідуть-ідуть.

Як саранча, як гризуни.

За що не знали ще вони.

Солдати руські підійшли

До всіх портів, пливли й пливли.

Вже нові землі почали

Топтати танки, кораблі - порти.

Херсон та Харків спалахнув,

І смертоносний вітер дув,

Але нехай не в наш бік,

Рашисти мають зойкати та у пеклі гнить.

Не думали вони, що ми

Зможемо протистояти цій війні.

Така маленька армія,

Але сповнена справжніми людьми.

Цивільні підтримку їм надають,

Наші солдати ворога сильно бʼють.

Путін за серце береться

Не знав що у Київ він не увірветься.

Тривають бої та машини ідуть,

По рідним містам ворожі «флаги» везуть.

Та ми же міцніші, наш дух козака,

А там же  у них фальшива рашистська душа!

Ми так їх прозвали: «рашисти тупі».

Хай скоро вертаються до своєї чуми.

Із малої літери я їх пишу,

Вони усьому світу тільки біль та руїни несуть.

Не знайдете битви гірше за цю,

Навіть у посібниках школи прочитавши історію всю.

Це братський народ таке все утнув,

Встромив нам ножа та оком не зморгнув.

І весь світ закляв, всі чекають, новини гудуть,

А руські машини та танки ідуть та ідуть.

Гостомель відбили, але звідусіль

Русня проникає вже до сусідніх сіл.

І в Бучу дістались, Ірпінь, Гливаха,

Не знає куди подітись кожна жива душа.

Всі речі збирають, хто може біжить

На захід, до сусідніх країн трошки пожить.

Хто має машину вивозить людей,

Укрзалізниця запрягає своїх залізних коней.

Хто може той їде, хто ні - той сидить,

Чи вдома, в підвалі, чи в укритті.

Завжди Україну спіткали жахливі часи, 

Українцям судилось отримати долі сумні. 

Спочатку Крим, Донецьк та Луганськ.

Тепер пробирається ворог в наш храм.

У цілі стоїть наш Київ - герой.

Не візьмуть, не можуть цією війною.

Цей звір скаженіє, лютує, реве,

Почав вбивати все-все живе.

Команда стріляти усіх і уся.

Злякалася звіра навіть його русня.