18.4

     Чую як Марта закривається у ванній. Підходжу до дверей. Уважно прислухаюся. Вона включила воду і її шум перебиває плач Марти. Але я все одно чую як вона ридає і щось промовляє до себе. Опираюся плечима об двері й важко зітхаю. Розумію, що просто так стерти з пам'яті події, які нещодавно відбувалися не так просто. Але все ж таки. Я справді розкаююся у, тому що вчинив. І готовий на що завгодно заради цієї жінки. 

Втомлено сідаю на підлогу. Марта все ще сидить у ванній і мабуть, продовжує плакати. Мені від цього реально важко. Її плач ятрить мені душу. Потираю пальцями переносицю. Й думаю як діяти далі. Потрібно влаштувати їй романтичний вечір. Тільки справжній. Від щирого серця. Тут неподалік є гарний ресторан на березі самого озера. Чудове й романтичне місце. Так і зроблю, але перед цим потрібно купити квіти. Багато квітів. Тільки от де тепер їх знайдеш?Треба подумати. 

  Раптом чую звук дзвінка повідомлення з мобільного. Йду у спальню. На комоді біля ліжка лежить айфон Марти. Там висвічується повідомлення голосової пошти. Обережно, щоб Марта не почула беру його до рук. Виявляється Марті тричі телефонував якийсь Ігор. Цікаво.

Потім ще одне повідомлення. Від цього ж Ігоря: "Марто, не можу до тебе додзвонитися. Я хвилююся. Щось сталося? Як тільки зможеш зателефонуй. Я чекаю"... 

Що це означає? В мене з'явився суперник? Починаю злитися. Ні навіть більше мене охоплює справжня лють. Може саме тому Марта так поводиться? Бо знайшла іншого? Недовго ж вона горювала. Міцно стискаю й розтискаю кулаки. Ревнощі затьмарюють мені розум. 

Щоправда, я завжди таким був. Не люблю ділитися своїм. Я часто дихаю, щоб заспокоїтися і не вибухнути. Спочатку потрібно вияснити хто цей нещасний, а вже потім злитися. 

Марта нарешті виходить з ванни й заходить у кімнату. Вона наче вичавлений лимон. Розумію, що їй важко, тому не намагаюся її заспокоїти. 

– Що ти робив з моїм телефоном? – кричить одразу ж з порогу. 

– Нічого. Просто подивився на екран. Тобі прийшло повідомлення, – відповідаю спокійно. 

– Ти вже й мої особисті речі перевіряти будеш? А що далі? Прив'яжеш мене до ліжка? – провокує мене Марта. 

Ледве стримуюся, щоб не нагримати на неї. Я проста людина. Не янгол. Зі своїми пороками та гріхами. Чому я не заслуговую хоча б на краплю порозуміння? 

– Якщо тобі подобаються такі ігри, то будь ласка. Я не проти. Знаєш деколи це навіть дуже збуджує, – настав час трохи збадьорити дівчину. 

    Підходжу ближче й торкаюся пасма волосся Марти. Перебираю між пальцями. Марта стоїть ошелешена з відкритим ротом. Схоже треба трохи змінити тактику. Їй вперше за довгий час нічого сказати. 

– Які ще ігри? Я не збираюся з тобою тут нічим таким займатися. Збоченець, – вона густо червоніє.

І присягаюся це наймиліший рум'янець який я бачив. 

– Марто, я не збоченець. Це у твоїй прекрасній голівці забагато заборон. Але якщо ти тільки захочеш, – улесливо промовляю й накручую пасмо сильніше. 

Потім обережно притягаю дівчину до себе. Дивлюся на її напіввідкритий пухкі губи. Так давно я не відчував такого збудження. Якби тільки можна взяв би її прямо тут і зараз. Але знаю, що це неможливо, бо Марта ще не готова. Тому єдине, що собі дозволяю це торкнутися її губ легким цілунком. 

– Не смій, більше так робити. Чуєш. Я не дозволю тобі знову задурити мені голову, – Марта різко відштовхує мене. 

Ну тепер вона хоча б не плаче. Це плюс. 

– Вибач, не стримався. 

– Якщо ще раз так вчиниш. Присягаюся я пішки звідси піду. Й більше ти мене не побачиш. 

– То ти згодна залишитися тут зі мною? – радію. 

– Так. Але на моїх умовах.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПІДТРИМКУ. ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ МЕНЕ. ДІЛІТЬСЯ СВОЇМИ ВРАЖЕННЯМИ СТОСОВНО РОЗДІЛУ. Й НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО НОВИЙ ГРАФІК ОНОВЛЕНЬ ІСТОРІЇ.