12.3

– Налий, ще порцію подвійного віскі, – кажу молодому бармену, який нещодавно влаштувався працювати у мій ресторан. 

– Шеф, може вам досить? Вам ще за кермо сідати, – цікавиться схвильований хлопець. 

– Це я вирішуватиму, коли мені досить. Наливай.

– Як скажете, – відповідає Степан і знову наливає мені значну порцію віскі. Чарку осушую за один раз. 

Це й справді вже п'ята порція, але мені однаково. Сьогодні хочеться напитися і забути все наче сон. Зараз розумію, що вчинив підло стосовно Марти. Здається залишки моєї давно втраченої совісті дають про себе знати. Та й взагалі вона ніби приворот на мене наклала. Взагалі не можу на інших жінок дивитися. Хоча раніше міг похизуватися відмінним чоловічим здоров'ям. Навіть вчора, коли спробував зняти дівчину на ніч все повністю провалилося. Не зміг та й більше не хотів. Схоже Марта справжнісінька відьма. Як і всі жінки загалом.

– Оресте Яновичу, може вам таксі викликати? – питає Степан. – Ні, я поки ще посиджу. Налий мені ще, а я піду до VIP кімнати й трохи відпочину. 

– Може відпочинеш у моїй компанії красеню? – чую біля себе приємний жіночий голос. Розкішна рудоволоса дівчина з гарною фігурою стоїть переді мною опираючись ліктем на барну стійку. 

– Мабуть, не сьогодні, маленька. Знайди собі іншого кавалера, – відповідаю і відсуваю її руку трохи далі від себе. 

– Чому? Ти не в гуморі, котику? – Ні, просто в мене неумисна утримка, – знову прибираю руку нав'язливої дівчини. 

– Від чого? Від жінок взагалі чи від сексу? – не вгамовується руда. 

– Від усього разом. Тому йди гуляй. Бай, бай, – кажу. 

– Хам, міг би хоча б випити запропонувати, – обурюється дівка. 

– Стьопо, налий цій особі моїм коштом все що вона захоче. За відшкодування збитків, – встаю зі стільця і йду до VIP кімнати трохи відпочити. 

  Через годину приходжу в себе й збираюся їхати додому, але раптом до мене підбігає Тетяна. 

– Оресте Яновичу там якийсь чоловік буянить і лізе до Степана з бійкою. 

– Хто він? 

– Не знаю. Але він проклинає вас та всіляко обзиває, – додає Тетяна.

 – Зрозуміло. Ходімо розберемося. Ми з Тетяною виходимо до зали.

   І все стає ясно. У самому центрі стоїть Ренат й перевертає столи та стільці. Вигляд він має скажений. Всі чарки та келихи, які стояли на виду він побив. У залі справжній бедлам. У моєї прибиральниці сьогодні буде багато роботи. 

– Ненавиджу. Виродок, гнида, паскуда. Щоб ти здох. Я підпалю цей бісів заклад, – ричить Ренат. 

Він продовжує все розкидувати допоки не помічає мене. Його очі наливаються кров'ю й він наче роздратований бик витріщається на мене. 

– Ти... Я тебе знищу. Ти не зможеш спокійно спати, – Ренат хапає мене за ворітник сорочки. 

– Більшої шкоди ніж ти завдав мені десять років тому ти вже не зможеш, – спокійно промовляю. 

– Ти помиляєшся. Я зітру тебе з лиця землі. Ти пошкодуєш, що посмів зв'язатися з моєю дружиною, – Ренат намагається штовхнути мене, але у нього не виходить. Він розуміє, що я набагато сильніше від нього тому припиняє свої спроби. 

– Що ж тоді й не забудь про той мільйон, який ти програв мені в карти, – підкреслюю й бачу як одразу зникає запал Рената. 

– Ти ще пошкодуєш. От побачиш, – каже Ренат і плететься до виходу з ресторану.

*****

Любі мої як думаєте чи виконає Ренат свої погрози? Або струсить як завжди? Діліться своїми думками. Буду чекати.

Також щиро вас запрошую до моєї нової книги "Не фіктивна для боса", яка вже стартувала на моїй сторінці. Історія буде цікавою і легкою та можливо трохи наївною. Якщо вам таке до вподоби щиро запрошую)