10.4

– Привіт, навіщо кликав? – питає мене Ярина й сідає за столик навпроти.

– Хотів тебе побачити. Знаєш я тут подумав, що я, мабуть, поспішив коли відшив тебе, – кажу спокійним тоном.

– Справді? То чого тобі треба? Хочеш знову почати стосунки? – насторожливо питає Ярина.

– Ну куди нам з тобою квапитись? Давай хоча б вип'ємо вина та повечеряємо.

– У мене немає часу на такі цяцьки. Я доросла жінка й хочу легких ні до чого не зобов'язуючих стосунків, – ставить мене перед фактом Ярина.

– Тобто хочеш сексу без зобов'язань?

– Ну не так грубо....

– Але ж хочеш? – підіймаю брову й дивлюся на Ярину.

– Гаразд давай спочатку повечеряємо, а потім до тебе. Підходить?

– Так. 

– Ну тоді налий мені трохи вина. Бажано сухого, червоного.

– Як скажеш, – наливаю Ярина вина у келих й побільше.

Хай відчує сп'яніння, а тоді вже будемо дивитись.

    До кінця вечора Ярина вже ледве тримається на ногах.

Я пам'ятаю її слабкість до алкоголю. 

– Оресте, ну скажи, що тебе пов'язує з Мартою? Вона ж наче та сіра миша. Ну ніякого характеру та й зовнішність так собі. Їй би не завадило трохи над нею попрацювати, – плете язиком Ярина.

Я тільки всміхаюсь і мовчу. Тупа курка. Невже вона не розуміє, що зовнішність це тільки оболонка. Якщо ти людина погана ніяка краса тебе не врятує. Не дарма ж кажуть, що краса в очах того хто дивиться.

– Ти чому мовчиш? – приліпилася Ярина.

– Спостерігаю за тобою. Щось не так?

– Та ні. Ти не відповів на моє питання. Що тебе приваблює в цій курці? 

– Ярино це тебе не стосується. Зараз я тут з тобою. А не з нею. Чого тобі ще треба?

– Так і справді. Ти ж сьогодні зі мною, а не з нею. От хай і подавиться.

– Я сподіваюся, що ти нікому не розкажеш про нашу зустріч?

– Ну ні звісно. Але мені так хочеться розповісти про це задавака Марті, – засмучено говорить Ярина підпираючи підборіддя.

– Ну тоді дізнається Ренат. Ти не боїшся?

– Не думаю. Марта занадто правильна, щоб таким займатися. Плітки не її парафія.

– І все одно про нашу зустріч нікому не варто знати, – підкреслюю.

– То може ходімо вже до тебе? – не вгамовується Ярина.

– Гаразд, бо бачу, що ти вже не в формі.

– Ага, зовсім розплилася.

    Ми їдемо до готелю. Де я заздалегідь замовив номер.

Коли ми заходимо я підтримую Ярину під руку. Вона завалюється у номер й одразу ж падає на ліжко.

– Ну що я вся твоя. Господи як в мене давно не було справжнього чоловіка, – говорить Ярина й через хвилину відключається.

Я ж закриваю за собою двері й повертаюся до Ярини.

Кладу її на ліжко й повністю роздягаю. Потім накриваю ковдрою.

Сам беру ключі від номера і зачиняю його на ключ. Вранці повернуся й розберуся з нею. 

Ярина стане хорошим інструментом у досягненні моїх цілей. А вірніше у здійсненні помсти.

Їду додому й думаю про своє. Коли лягаю у ліжко мені приходить смс від Марти. Вона як зазвичай пише про те як кохає мене і всяку любовну нісенітницю. 

Що ж тітка права я загрався, а отже потрібно рвати всі пути. Назавжди.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ МАРТУ ТА ОРЕСТА ЧЕКАЮТЬ НЕПРОСТІ ПЕРЕПЕТІЇ ДОЛІ, ТОМУ БУДЬ ЛАСКА НЕ ЗАКИДАЙТЕ МЕНЕ ПОМІДОРАМИ, БО Я НЕ ПИШУ ДУЖЕ ЛЕГКИХ ІСТОРІЙ КОХАННЯ, АЛЕ ЗАВЖДИ ДАРУЮ ЧИТАЧАМ І СВОЇМ ГЕРОЯМ ЗВІСНО ХЕППІ - ЕНД,