4.1

ОРЕСТ – 

   Отже, дівчинка клюнула? – питає тітка Тамара й пригублює трохи шампанського. Вона як завжди має вигляд справжньої леді. Хоча насправді вона звичайна жінка. Ми сидимо за столиком у мене в ресторані й святкуємо підвищення Тамари на роботі. Тепер вона не завуч школи, а її директор. У думках радію за рідну людину. 

– Так. Дивилася на мене наче кішка на сметану. Думаю її легко буде запевнити в тому, що я найкраще, що її чекає в житті, – відповідаю самовпевнено. 

Марта виявилася зовсім не такою як я думав. Її наївність і простота здивували мене. Від цього вона стала для мене ще цікавішою мішеню.

– Головне, щоб вона тобі повністю довірилася. Використай весь свій шарм. Позалицяйся до неї. Думаю таким багатеньким егоїсткам до вподоби коли їх домагаються, – промовляє Тамара. 

– Впевнений це буде не важко. Якась вона занадто наївна, як для золотої молоді. 

– Це все гра. Впевнена, як тільки ви зблизитесь вона стане капризною й самозакоханою егоїсткою. 

– Можливо. Та наразі найголовніше її повністю собі підкорити. Так, щоб їй навіть дихати без мене було важко. 

– Сподіваюся у тебе все вийде. Але не забувай мене тримати у курсі справ, – нагадує тітка. 

– Не хвилюйся ти все знатимеш з перших вуст, – кажу й трохи коштую шампанського, яке мені зовсім не йде. Ніколи не любив цей напій.

   Ми ще трохи сидимо з тіткою та спілкуємося на різні теми. Потім вона їде додому, а я до свого офісу, який знаходиться на другому поверсі мого боксерського клубу. Який я відкрив зовсім недавно. 

Отже, через три дні Марта знову з'явиться у моєму ресторані. Вона там святкуватиме свій день народження. Звісно там буде і її батько з Ренатом. Тому я прийду тоді коли гості розійдуться. Не хочу, щоб Ренат мене побачив і впізнав, бо ще не час. Поки не час. Але подарунок оберу. 

Тому одразу набираю Дарину і через кілька секунд вона з'являється у мене в кабінеті.

– Доброго дня, Оресте Яновичу. Що забажаєте? – питає помічниця. 

– Привіт. Мені потрібна твоя допомога. Підеш до ювелірного магазину та купиш сережки на свій смак. Але обов'язково з золота і щоб вони підходили молодій дівчині, – наголошую Дарині. 

Вона посміхається й дивно на мене дивиться. 

– Гаразд. Зрозуміло. Скажіть, будь ласка, вони повинні бути великі або маленькі? І можливо у вас є побажання в ціні? 

– Ціна не має значення. Ось тобі кредитна карта. Постарайся підібрати щось елегантне. Щоб підходило дівчині з високим статусом, – відповідаю й виймаю з гаманця банківську картку. 

– Добре, бос. Буде виконано, – каже Дарина і виходить з кабінету. 

 Що ж дуже сподіваюся, що на Дарину можна розраховувати. Хоча знаючи її смак, хвилюватися не варто. Дівчина не раз обирала подарунки моїм подружкам. З Мартою звісно буде важче. Вона дівчина іншого сорту. Щоб догодити їй треба постаратися. Нічого. Зовсім скоро вона бігатиме за мною наче песик. Я одразу помітив, що Марта потребує кохання. Трохи флірту, ніжності й тепла. І ця дурепа сама почне сохнути за мною. Бідна дівчинка у стільки років вона зовсім не розбирається у людях. Що звісно мені на руку. І так гра починається.

♡♡♡♡♡♡

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ РАДА ВСІХ ВІТАТИ НА СТОРІНКАХ РОМАНУ "КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ НЕНАВИСТЬ".

ЧЕКАЮ НА ВАШІ ДУМКИ У КОМЕНТАРЯХ. ЯКЩО ІСТОРІЯ СПОДОБАЛАСЯ ТО Й ЗІРОЧКИ. ВСІМ МИРНОГО НЕБА Й ПЕРЕМОГИ. ДЯКУЮ!

♡♡♡♡♡♡