3.2

– То як вам мій маленький притулок?– цікавиться в мене Орест, коли ми повністю оглянули його ресторан. 

– Чудово. Тут дуже гарно. У мене навіть виникла одна ідея, – відповідаю.

 – Яка? Поділитесь якщо не секрет? – тихо промовляє Орест.

 – Я стану вашим клієнтом. 

– Тобто? 

– У мене через тиждень буде день народження. І я вже давно мріяла його відсвяткувати. У колі рідних і близьких. Тому я хочу замовити у вас зал, – кажу урочисто. 

– На яке число? – одразу ж уточнює Орест. 

– На двадцять сьоме. 

– Тоді у вас день народження? 

– Так. 

– На скільки персон? – продовжує Орест. 

– Приблизно на двадцять. До речі ви теж можете прийти. Якщо хочете, – випалюю сама від себе не очікуючи.

 Не знаю чому та цей чоловік на мене дивно діє. Ніби мені знову вісімнадцять. 

– Дякую. Постараюся прийти, якщо в мене вийде. Але подарунок за мною, – посміхається Орест.

 І знову я втрачаю контроль. у його бездонних очах.

 – А, так. Не варто. Ви не зобов'язаний купувати мені подарунок, – кажу нарешті коли опановую себе.

 Моє наївне серце починає битися частіше. Навіть не знаю що зі мною відбувається.

 – Чому? Повірте мені буде навіть приємно зробити вам подарунок, – Орест підходить ближче й дивиться на мене з бешкетністю. 

– Якщо чесно мені ще ніколи не дарували подарунків дорослі чоловіки, – промовляю, а потім прикриваю рота. Знову бовкнула дурницю. 

Тепер Орест на мене образиться. 

– Ви вважаєте мене старим? – Орест підіймає брови у здивуванні. 

– Ні, молодим. Тобто досвідченим. Так буде правильніше, – запинаюся. 

Орест у цей момент дивиться на мої губи і вивчає їх. Я червонію і мені потрібно до вбиральні. Його погляд підіймається вище і тепер він дивиться прямо мені в очі. 

– Знаєте мені навіть цікаво показати вам, як себе поводять досвідчені чоловіки. А не хлопчаки з якими ви схоже мали справу. 

– Перепрошую я не хотіла вас образити. Не це мала на увазі. 

– А що ви мали на увазі. Я слухаю, – Орест притискає мене до прохолодної стіни. Ми занадто близько один до одного. 

Він впливає на мене наче змія на кролика. Між нами стає дуже гаряче. Якщо чесно поки не розумію чи це шалений потяг між нами. Чи все через те що у мене дуже давно не має кавалера. Бачу як Орест схиляється наді мною. Його красиві та пропорційні губи розтягуються у хижій посмішці. Наші обличчя дуже близько один до одного. Так, що я помічаю малесенький шрам у нього на скроні. Який ніяким чином не псує його мужності. Здається Орест збирається мене поцілувати чи ні? Його губи у декількох міліметрах від моїх. 

Я заплющую очі. Хай буде що буде. Раз, два, три...

 – Ще занадто рано. Схоже ви й справді ніколи не мали справи з дорослими чоловіками, – каже Орест і відсувається від мене.

 Сказати що я разочарована? Є трохи. Але це цілком логічно. Ми ж ледве знайомі. І це не зовсім нормально цілуватися з чоловіком, який навіть не запросив тебе на побачення.

 – Марто, пропоную легкий обід кошт закладу. За одне познайомитеся з нашою кухнею, – продовжує Орест. Й бере мене під лікоть.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ  НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ПІДПИСКУ НА АВТОРА. ЩОБ СЛІДКУВАТИ ЗА ОНОВЛЕННЯМИ ТА НОВИНАМИ.

ЧЕКАЮ НА ВАШІ ДУМКИ СТОСОВНО РОМАНУ У КОМЕНТАРЯХ. ЦЕ ДУЖЕ МОТИВУЄ АВТОРА.

ДЯКУЮ!!!