Пролог Ч 3.

Сьогодні зустрічаюся з Яриною. Хочу нарешті їй освідчитись. Вже навіть для такого випадку купив обручку з діамантом. Нащо потратив майже всі зароблені мною гроші. Хоча останнім часом став заробляти краще. Бо, крім того, що я працюю у фірмі, яка надає юридичні консультації мені ще інколи вдається підробляти. У бійцівському клубі. На боксі. Цього разу шеф навіть заплатив мені більше коли почув, що я одружуюся. З Яриною ми домовилися, що поїдемо до ресторану. Їду до неї додому й коли я вже майже біля будинку, то помічаю знайоме авто. Я вдивляюся у нього й розумію, що цей автомобіль належить Ренату. Я заходжу у багатоквартирний будинок і підіймаюся на п'ятий поверх. Підходжу до квартири, де живе Ярина й натискаю на дзвінок. Чекаю хвилин п'ять. Потім двері відчиняються й на порозі стоїть Ярина зі скуйовдженим волоссям. Вона поправляє зачіску й невпевнено посміхається. – Орест, привіт. 

А ти так швидко приїхав? Я чекала тебе трохи пізніше. 

– Ну я можу тебе почекати. Це не проблема, – відповідаю. 

– Гаразд. Але тоді почекай мене внизу. Я ще не встигла прийняти душ, – каже Ярина й майже виштовхує мене на сходовий майданчик. 

Не розумію чому вона так дивно поводиться, але виконую її прохання. Спускаюся вниз і чекаю на дитячому майданчику, який розташований навпроти її будинку. Через пів години Ярина таки виходить до мене. У новій гарній сукні. До речі дуже вишуканій. Думаю й ціна її не маленька. Дивно я ніколи не помічав у своєї дівчини дорогих речей. А от останнім часом все змінилося. Її речі не тільки стильні та модні, але й дуже хорошої якості. Одразу видно, що куплені не на ринку.

– Чудова сукня. Тобі дуже личить, люба, – промовляю до Ярини й цілую у щоку. Вона відвертається і я відчуваю, що їй неприємні мої дотики. 

– Дякую. Подруга віддала. 

– Дивно. Звідки у тебе з'явилися такі заможні подруги. – Яка різниця. Якби не вона, то я б ходила як злидня. Ти ж не можеш дозволити собі нічого зайвого, – констатує Ярина. 

– Ти ж чудово знаєш мою ситуацію. Поки я збираю гроші на житло всі мої доходи йдуть на депозитний рахунок. 

– Добре. Але маючи такого багатого та впливового батька ти б міг жити краще. 

– Ярино, у нас з батьком і так натягнуті відносини. Й навряд він би захотів мені допомагати. Якщо за стільки років не згадував про мене. 

– Ти сам винен. Міг би й попросити, – підкреслює Ярина. 

– Я нічого і в нікого просити не буду. Це остаточно. Крапка. 

– Отож, бо й воно. Все через твою дурну гордість. Колись вона тебе погубить. От побачиш.

 Ми мовчки сідаємо з Яриною у таксі. Їдемо до ресторану. Вже там Ярина трохи розслабляється і замовляє улюблені страви. Вечір приємний. Грає тиха музика. Я любуюсь Яриною. Її пухкими вустами. Тендітною фігурою. Й посмішкою, яку я так люблю. Хоча тепер рідко бачу.

 – Що? Чому ти так дивишся на мене? – цікавиться Ярина. 

– Просто. Хіба не можна милуватися коханою жінкою? 

– Та, будь ласка. До речі про що ти хотів зі мною поговорити? – цікавиться Ярина й підставляє руку під підборіддя.

– У мене до тебе дуже важлива розмова. Це стосується нашого майбутнього. 

– Цікавий поворот. 

– Загалом я дуже сильно тебе кохаю. Й хочу бути завжди з тобою поряд. Все життя.... Хочу продовжити зізнання та раптом мені дзвонить мобільний. Це моя тітка. Не хочу підіймати, але все ж таки здався й відповідаю. 

— Алло, Орест тут до тебе прийшли з прокуратури. Вони погрожують мені. Кажуть якщо ти не з'явишся будуть проблеми, – каже тітка переляканим голосом. 

– Добре. Зрозумів, – тихо промовляю. Отже, мені потрібно їхати.

🙂❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥Любі друзі підтримайте новинку зірочками та коментарями. Буду дуже вдячна, бо саме ви створюєте неймовірні історії кохання. Ваша підтримка дуже мотивує автора. ❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥🙂