11. Буквоїд

11. Буквоїд

Відділ статистики знаходився на першому поверсі у невеликому закапелку, відгородженому матовим склом. Взагалі, весь перший поверх являв собою великий зал, одна половина якого була для працівників, а друга - для відвідувачів.

У частині для відвідувачів стояли стільці, кілька диванчиків, а для особливо агресивних затриманих - простора клітка з магічно обробленими ґратами: втекти звідти було нереально, та ще й самі прути в ґратах злегка вдаряли магічними блискавками, охолоджуючи гарячі голови.

Друга половина приймального залу, місце для роботи охоронців порядку, була відділена високою стійкою з відполірованою десятками років стільницею. Серед цього захаращеного кількома столами простору в години пік, коли затриманих було справді чимало, не можна було й протиснутися. Я теж мала свій стіл у кутку, де просиділа багато років. А мріяла ж про кабінет, який зайняв нині прима-офіцер Дуоло!

Новий бос делікатно постукав у двері і аж потім зазирнув. "Ти дивись, який увічливй!" - дратівливо подумала я, але, з іншого боку, мала визнати, що віконт все робить правильно, адже ті, хто працювали там, не любили галасу. 

Відділ статистики - це була територія буквоїдів. Так ми називали особливих ментально-інформаційних елементалів, котрі служили у Відділку порядку і працювали з усією інформацію, яка потрапляла сюди в усному або паперовому вигляді.

Ці істоти були досить цікавими. Їх у свій час створив колись відомий маг королівства Педро Арімевар, щоб збирали та накопичували для нього інформацію про навколишній світ. Маг невдовзі загинув у якійсь із чергових магічних сутичок, а кілька десятків буквоїдів залишилися без хазяїна. Проте сумлінно й надалі збирали та аналізували всю доступну інформацію про будь-що. Тоді за наказом короля їх розподілили по Відділках порядку, де завжди потрібні були дані про різні злочини, чутки, людей, події…

Як правило, буквоїдів ніколи не було на робочому місці, оскільки вони і вдень, і вночі збирали чутки та нові історії. Та завжди могли з'являтися за вимогою.

Цікаво, що для того, щоб працювати в повну силу, їм потрібні були у якості посилення, їжі чи енергії, не знаю, як сказати, - якісь чутки, нові історії, нова інформація. Тому платою за їхні послуги навіть тут, на роботі, були новини або якісь плітки. Ну, таких було завжди багато кожного дня.

Наш буквоїд Онофре зараз був на місці, а отже, не треба було чекати, ще й викликаючи цю істоту.

Товстий незграбний чоловік, повністю сформований із сизого диму, блиснув на нас червоними очима і спитав:

- Як вам, віконте, працюється на новому місці? - намагався бути ввічливим.

- Дякую, Онофре, вже адаптувався і відчув всі переваги та приваби цього місця. Люди тут працюють запальні й горять жагою до праці, - хитнув головою Дуоло і скосив погляд на мене, потер щоку долонею, а потім приступив до справи. - Нас із інспекторкою Торрензою цікавить інформація про викрадення останнім часом прикрас із рубіновими каменями. Можна статистику за останній тиждень?

Онофре пожвавішав, блиснув зацікавлено очима, тому що мав зараз отримати від нас плату за послугу: певну цікаву оповідку чи плітку.

- Я слухаю вас, - нетерпляче проговорив він, - розкажіть що-небудь, тоді дам відповідь.

- Інспекторко Торрензо, у вас є на підхваті яка-небудь цікава історія? - звернувся до мене Дуоло.

- Не можу так зараз і пригадати, - відповіла я. Не буду ж я розкривати секрети нашого розслідування, яке ще тривало?! Це було заборонено.

- Ну, добре, - кивнув віконт. - У мене є одна цікава інформація. Свіжа новина. 

Очі Онофре засяяли ще яскравіше.

- Ви знаєте, Онофре, сьогодні, десь годину тому, я проходив повз театр і побачив, що приїхала одна з найвідоміших актрис нашого світу, примадонна Хуаніта. Але, наскільки я знаю, про її візит не було оголошено ні в газетах, ні в новинах, ні через магічну пошту… Можливо, вона подорожує інкогніто, але її секрет вже розкрито!

Тут Дуоло зупинився, бо цієї інформації було досить, голова буквоїда засяяла жовтим, всотуючи новину від мого боса.

- Цікаво, цікаво, - проговорив Онофре. - Хуаніта повинна бути на відпочинку на острові Родейка. Ви не помилилися?

- Я захоплююся талантом цієї жінки! - вигукнув Рабіндранат. - Не міг помилитися! Тим більше, що вона роздавала автографи і навколо неї стояв досить численний натовп шанувальників!

- Ага, - проговорив задоволено жовтоголовий буквоїд, повіривши палким словам віконта.

Елементал поклав свої дві здоровенні туманні долоні на чорний великий ящик, котрий стояв поруч на столі. З ящика збоку зі спеціальної ніші висипалося кілька папірців. Дуоло спритно схопив одного папірця зі столу й підніс до очей, пробігся по ньому поглядом. Його обличчя, в міру того, як він дочитував текст до кінця, ставало все похмуріше. Чоловік обернувся до мене і промовив:

- Боюся, інспекторко Торрензо, сьогоднішня ніч у нас із вами буде довгою і безсонною…