9. Фантазії

9. Фантазії

- Не знаю, - знизала я плечима і почала шукати в кишені носовичок. - Можливо, їй терміново потрібні гроші на якусь нагальну справу. Наприклад, на лікування чоловіка. Граф Грум давно не з'являвся на людях. Ми, до речі, сьогодні, коли були у графині, так його й не зустріли.

- Граф багата людина, - заперечив Дуоло. - Думаю, на лікування гроші в нього знайдуться.

- Знаєте, часто так буває, що збоку здається, що в сім'ї все в порядку, а насправді там кояться лихі справи, - я раптом згадала свою “родину”, від якої втекла багато років тому, і продовжила. - Варто було б ненав'язливо поцікавитися про самопочуття графа. Можливо, йому… е-е-е… потрібна допомога.

- Допомога? - здивувався Рабіндранат. - Графові Груму?

- Отак всі й думають, - кивнула я і голосно висякалася в носову хустинку. - Вибачте, - сховала носовичок до кишені й продовжила. - Всі думають, що все нормально. Проходять повз. Не цікавляться. А граф, між іншим, по суті, самотня людина! В нього немає жодного родича! Весь спадок у випадку його смерті перейде молодій дружині! А скільки таких випадків, коли…

- Зупиніться, інспекторко Торрензо, - обірвав мене віконт. - Не придумуйте на голому місці додаткових злочинів! Я зрозумів вашу думку. Але не будемо її розвивати далі… спочатку нам треба розкрити поточний злочин… І… Ви захворіли? - бос пильно придивився до мене. - У вас температура?

Я й справді відчувала, що захворюю. Температура, якщо й була, то невисока. Добре, що завтра вихідний і я зможу повалятися в ліжку аж два дні. Магія і постільний режим зроблять свою справу. Одужаю до понеділка.

- Просто нежить, - знизала я плечима. - Мине. Отже, ви кажете, що рубін було взято не із запасів ювелірної майстерні, а надано графинею і вже тоді оформлено в кулон? - знову перейшла я до нашої справи.

- Так, - підтвердив віконт. - І ще мене насторожило усне зауваження майстра Фурга про те, що інформація про кулон (і зауважте, він це кілька разів підкреслив!) є офіційною! Це, знаєте, було вже схоже на переконливу, гм, рекомендацію чи пораду звернутися до більш компетентного спеціаліста…

- Ага, значить, ювелір, котрий робив прикрасу, не був впевнений, що рубін не має магічних властивостей, - зробила я висновок. - А це вже недобре. Може, йому заплатили за мовчання?

Віконт знизав плечима. Ми помовчали, кожен аналізував отриману інформацію. Віконт озвався першим:

- Отже, що ми маємо: для графині Грум на замовлення виготовляють рубіновий кулон, який, можливо, має магічні властивості. Але кулон цей зроблено аж три роки тому. Тобто, він у неї є постійно, вона його, можливо, носить, або він лежить у сейфі чи в скриньці з прикрасами. І от, місяць тому вона чомусь терміново його застрахувала. А сьогодні вранці кулон зникає. Основна версія - викрадення. Магічне сканування не показує присутності інших рубінових прикрас у їхньому маєтку… Це, до речі, теж дивно...

- Так! - підхопила я. - І в цей же день відбувається пожежа в Департаменті нотаріальних справ. Вона, до речі, явно була результатом навмисного підпалу. Хтось цілеспрямовано знищив архіви зі сферами заповітів, я зауважила це відразу…

- Справи зі страховками вогонь не зачепив? - уточнив Дуоло. 

- Якраз ні, - підтвердила я. - І який висновок можна зробити? Як об'єднати це все?

- Навіть не уявляю, - задумливо проговорив бос.

- Я, коли не можу чогось зрозуміти, то починаю фантазувати, - глянула я на чоловіка. - Це допомагає вловити принаймні кілька версій можливого шляху злочину. І обов'язково ставлю себе на місце підозрюваного. 

- Я хочу послухати ваші фантазії! - промовив раптом бос, можливо, й не вкладаючи в свої слова двозначний контекст, але сприйняла я їх саме так. Чомусь мені стало ніяково й кинуло в жар. Ох, напевно, це починає підвищуватися температура!

- Фантазії не фантазії, а уявіть, що ви графиня Грум! - сказала я.

- Я? Графиня Грум? Це цікаво, - вишкірився бос. - От, тільки форми та принади в мене не дуже відповідні... 

- Ну, хай буду я! - посміхнулась я, зауваживши, що віконт одразу ж почав глипати на мої, гм, "форми". - І поки що я не графиня, а Жозі Шпилька. Місцева співачка, періодично також буваю утриманкою деяких титулованих осіб, які приховують стосунки зі мною. Гроші мені платять, але мало. Надто мало! Бо я хочу більше! Принаймні, так я б думала на місці дівчини, яка дорого хоче продати своє тіло і отримати максимальний зиск! - пояснила я босові, котрий зацікавлено слухав мої, гм, “фантазії”. -   Я працюю в закритому клубі. Туди приходить чимало багатіїв. Треба одного з них окрутити! І вийти заміж! Тоді зміниться мій статус, моє життя і здійсняться мрії та плани! І тоді я купую собі… Тут багато варіантів… магічний приворот, чари прив’язування до себе, спеціальні артефакти, природні засоби… 

- Думаєте, Жозі причарувала графа? - спитав бос.

- Та про це тільки лінивий не говорив після їхнього весілля! - посміхнулась я. - Так от. Щоб провернути таку аферу, слід мати багато грошей. І заплатити, кому треба. Адже все це заборонено в королівстві! І мені, тобто, Жозі, - пояснила я, - гроші дали. З умовою повернути через деякий час. Наприклад, гроші треба повернути в цьому місяці. Тому й така катавасія з тим кулоном. Слід віддати заборговані гроші. Отже, чітко простежується ланцюжок: спочатку страховка, потім зникнення кулона, безсилля стражів порядку, злочин не розкрито, отримання грошей за страховкою, сплата боргів - і Жозі вільна від зобов'язань. Може бути така версія?