8. Я вас ненавиджу!

8. Я вас ненавиджу!

- Чи не хочете ви сказати, що ви з роду..? - я не договорила. 

Раптова здогадка пронизала мене. Невже віконт пов'язаний із відомою герцогською династією Ечеверрі? Це єдиний магічний клан, що володів чарами, схожими на крижану магію легендарного Дракона. Родина була нечисленна, але розквіт та сила їхньої династії давно канули в минуле.

Як правило, серед магів, які справді могли чимось похвалитися, “сніговиків”, як їх називали, кепкуючи, ніколи не було. Можливо, через те, що частину цієї сім'ї у певні часи було просто знищено фізично. Адже знаходилися фанатики, які вважали, що люди, що володіють магією, схожою на Драконову, є його прихильниками, ба, більше - породженнями Дракона, його прямими родичами й нащадками!

Пам'ятаю, в підручниках із історії писалося, що в часи Великого Зламу представників клану Ечіверрі було майже весь винищено…

- Саме так, - кивнув сумно Рабіндранат. - Із клану Ечіверрі. Проте моя бабуся, коли виходила заміж за одного зі "снігових" магів, поставила умову: змінити прізвище. Формально я віконт Дуоло, але реально, тобто, насправді, - Ечіверрі. Ви ж знаєте, в історії Овіштоку про наш клан згадається не дуже шанобливо. Тільки в останні десятиріччя король запровадив велику програму досліджень та вивчення Саркофагу Дракона. Його Величність хоче докопатися до істини, раз і назавжди викорінити смуту, причиною якої є Дракон. Тому він прихильний до нашого клану. Тепер ми всі на службі в короля. Правда, деякі з нас незадоволені цим...

- Саме тому ви тут? - спитала я різко, чомусь скипівши. - Отримали високу посаду прима-офіцера, бо король вам покровительствує? Ха! Навіть не сумніваюся! Звичайно! Протеже короля! Улюбленець долі та корони! Навіщо гарувати роками, розслідувати складні справи, порпатися в брудній білизні підозрюваних, ганятися по вулицях і провулках за злодюжками й маніяками, щоб заслужити це місце? Адже можна просто прийти до Його Величності, свого великого покровителя, і сказати про бажання зайняти яке-небудь місце у Відділку порядку! А потім просто посунути в сторону людину, яка заслужила його чесно! І все це просто щоб похизуватися перед коханкою, що ви “на роботі”, що ви зайнятий! - в моєму голосі звучала гіркота й навіть образа.

От, дивним було, що я якось так раптово, ні з того ні з сього, почала говорити про це! Напевно, мене зачепили слова Дуоло про підтримку короля. Я чомусь сприйняла це, як чванливість чи вихваляння… Можливо, я не зреагувала б так, якби та графиня, Данеліза Вертанто, не принизила мене, не шикнула, як собаці, щоб знала своє місце, що такі чоловіки, як віконт, не рівня мені... Напевно. Не знаю…

- Данеліза мені не коханка! - обурився раптом і собі Рабіндранат, підвищивши голос. - Вона…

- Не бажаю знати! - визвірилася і я. - Ще чого! Мене не цікавлять ваші позаробочі інтимні стосунки! І взагалі, - вказала я на годинник, - наш робочий день вже закінчився! Я мушу йти!

Дуоло неприязно поглянув на мене, хотів відповісти щось різке, але стримався, лише ствердив:

- Я так і знав, що буде така реакція. Ваш, а тепер і мій начальник, шеф Відділку порядку коменданте* Умберто Онтіверос попереджав мене, що ви запальна особа! І за словом у кишеню не полізете! Я взагалі здивований, що ви трималися так довго і ще раніше не висловили мені все, що у вас накипіло на серці! Я слухаю! Вам треба виговоритися, інспекторко Торрензо! Стане легше! Повірте мені!

“Ах ти ж, паскудо! - подумала я. - Він ще й насміхається! Ти бач! Чекав він! Так, і виговорюся! Але тоді, коли мені треба буде, а не з твого дозволу!"

- Не хочу витрачати свого особистого часу на переливання пустого в порожнє! Справу зроблено. Ви бос, я підлегла! Все так, як і задумувалося пещеним представником пригрітої королем династії! - гордо підняла я підборіддя. - І я не боюся сказати цього вам у вічі, бо завжди кажу правду! Можливо, це трохи ускладнює мені життя, але мовчати я не маю наміру. Люблю, знаєте, розставити всі крапки над “і”! Не переношу недомовленостей! Краще, щоб ви знали, що я вас ненавиджу, щоб потім це не було для вас сюрпризом…

- Це чесно з вашого боку. Тепер знатиму, що ви мене ненавидите. Хоча я й так здогадувався, - кивнув віконт, ледве стримуючи емоції. Його, очевидно, дратували мої слова, але продовжувати нашу словесну сутичку, як я помітила, він не бажав. - А тепер давайте закінчимо розмову про нашу справу - і ви вільні! - чоловік пройшов до столу й сів у крісло. - Що там із Департаментом нотаріальних справ? Про що ви дізналися?

Я знову сіла на диванчик, закинувши ногу на ногу.

- Все так, як я і думала, - почала здалеку. - Кулон було застраховано місяць тому. У пришвидшеному порядку. Всі документи нотаріально завірені й зберігаються в Департаменті. Але не це виявилося дивним. Справа в тому, що в Департаменті сьогодні сталася не дуже велика, але неприємна пожежа…

І я швидко розповіла про свою пригоду в Департаменті. Дуоло слухав уважно, не перебивав, лише інколи ковзав поглядом по моїх ногах, викликаючи в мене деяке замішання.

- Які ваші версії, інспекторко? - підкреслено офіційно спитав бос. - Щодо всього, що відбулося і в графині, і в Департаменті?

- Ну, найперша версія, яка виникла у мене, ще коли ми були з візитом у графині, це її ставка на страховку. Або приховала кулон, або продала, а сама інсценізувала крадіжку і тепер хоче отримати гроші за страховку. Сума досить велика, як я зрозуміла. І тоді виникає питання: навіщо графині так багато грошей? І так терміново? Бо, як виявилося, вона вже навіть встигла прислати посильного із запитання, коли буде оформлено виплату цієї суми, якщо розслідування зайде в глухий кут!